Неділя, 14 Серпня, 2022

Євромайдан: історія та факти, які змінили політику Києва

Євромайдан — друга масштабна акція протесту в історії України після проголошення незалежності. Вона тривала протягом кількох місяців, починаючи з 21 листопада 2013 року. Тоді українці вийшли на центральну площу Києва з протестом проти зупинення процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Далі на kyivyes.com.ua.

Передісторія революції на Майдані Незалежності

За кілька днів до початку революції українські політики планували поїхати на саміт Східного партнерства в Литві, щоб підписати угоду про асоціацію України з ЄС. Але потім відмінили поїздку після отримання листа від Міжнародного валютного фонду, заявивши про зупинення підготовки до проведення переговорів із представниками Євросоюзу.

Причиною цього стала необхідність отримання від Росії кредиту за умови підвищення тарифів на газ та опалення на 40% та скорочення витрат з державного бюджету. Тоді народний депутат та лідер громадського руху «Третя Українська Республіка» Юрій Луценко закликав киян до проведення масових акцій протесту на випадок зриву урядом підготовки до підписання угоди про асоціацію з ЄС.

Початок протестів на Майдані 21 – 23 листопада

Після публічної заяви уряду про рішення призупинити процес підписання угоди про асоціацію з ЄС ввечері 21 листопада 2013 року у соціальних мережах почала поширюватися інформація із закликами вийти на головну площу Києва та провести акцію протесту. О 22:00 там зібралося близько 2, 000 людей. Серед них — журналісти, громадські активісти, лідери політичних партій (Віталій Кличко, Арсеній Яценюк). Усі вони мали 2 мотиви проведення протесту: нові можливості для України у разі підписання угоди про взаємну асоціацію; протест проти приєднання до можливого Митного союзу.

Того ж дня суд Києва видав постанову, згідно з якою було заборонено проводити масові акції в центрі Києва. Незважаючи на заборону, кількість протестувальників постійно зростала. Наступного дня вони встановили на Майдані намети та навіси. Після цього розпочалися протести не лише проти українського уряду, а й київської міліції.

Масові мітинги 24 листопада – 30 грудня

Наступного дня акцію протесту підтримала опозиція «За Європейську Україну». Кількість активістів збільшилась до 100 тисяч. Вони протестували і вимагали від київської влади наступне:

  • підписати угоду про асоціацію України з Євросоюзом;
  • провести сесії у Верховній Раді для розгляду євроінтеграційних законів;
  • здійснити мобілізацію партій, які виступають за євроінтеграцію в Україні;
  • змінити уряд через зраду національних інтересів;

24 листопада багато протестувальників намагалися потрапити до будівлі Кабінету Міністрів України та перекрили проїзд для автомобілів. Але їх змогла зупинити охорона та поліція та бійці підрозділу Беркут. Також, оскільки вони не хотіли бачити політиків, то розділилися на дві великі агітаційні групи: «партійну» — наметове містечко на Європейській площі; «громадську» — на Майдані Незалежності.

Додаткову активну участь у протестах організувала політик Юлія Тимошенко. Вона оголосила безстрокове голодування і попросила прибрати партійну символіку заради об’єднання активістів, закликаючи ЄС підписати угоду про асоціацію з Україною без будь-яких умов.

27 листопада президент Янукович на одному з телеканалів заявив, що він не відповідає національним інтересам України. А отримати кредит від МВФ навряд чи вдасться, тому уряд продовжить вести переговори з Росією з метою зниження цін на газ та вирішення проблем, які можуть виникнути у майбутньому між Україною та Росією. Після цього протестувальники на центральній площі Києва звинуватили його у зраді та зневагою до вимог народу.

Більшість протестувальників залишалася на Майдані навіть уночі. Деякі з них зайняли приміщення київської міської адміністрації та облаштували там штаб, а решта жили у наметовому містечку неподалік. Поліція кілька разів намагалася туди пробратися, але безуспішно.

29 листопада Янукович взяв участь у саміті з представниками ЄС та відмовився підписувати угоду про асоціацію. Через це на Майдані розпочалися нові масові протести та правопорушення. О 4:00 правоохоронці вимагали від них залишити центральну площу Києва для того, щоб підготувати її до святкування Нового року. Але активісти відмовилися йти звідти і почали проявляти агресію, яка спровокувала зіткнення з ЗСУ. За словами журналістів, тоді на площі переважно перебувала молодь, а за версією влади — провокатори. Проте на цьому спроби поліції прибрати наметове містечко з Майдану не закінчились.

У ході проведення акції протесту та вуличних боїв кілька десятків людей зазнали поранень. З них 21 особа була доставлена ​​до лікарні, а 30 осіб було затримано поліцією.

Євромайдан у січні — лютому 2014 року

Новий рік українці зустрічали на тому самому місці у центрі Києва. Уночні 1 січня на Майдані Незалежності були салюти та грала музика. Коли пролунав звук курантів, рівно о 00:00, всі почали співати гімн України.

В січні 2013 року уряд ухвалив нові диктаторські закони, щоб зупинити протести. Наприклад, заборону на проведення масових заходів, продаж сім-карт за паспортами, кримінальну відповідальність за поширення недостовірної інформації та інші закони, які давали можливість правоохоронцям зупинити протести. Але в результаті це призвело до чергового протистояння українців та поліції. При спробах активістів дістатися Верховної Ради, підпалити будівлю або вчинити будь-який інший злочин проти них застосовували вогняну зброю. Також на Майдані були снайпери, які розстрілювали порушників.

На Майдані постійно відбувалися бої, підпали, постріли та вибухи. На схилах стояли люди і спостерігали за подіями навколо. Активісти постійно протистояли правоохоронцям та давали відсіч при спробах прорватися до наметового містечка. Багато протестувальників звинувачували політиків та президента в тому, що вони не виконали своїх обіцянок. Після масових смертей у центрі Києва активісти почали штурмувати урядові будинки. Згодом депутати адміністрації Януковича заявили, що запровадять надзвичайний стан, але у них не вистачило голосів, щоб це зробити згідно з законом.

25 січня група агітаторів із політичної партії «Регіонів» висловила невдоволення в урядовому кварталі Києва щодо застосування сили, кровопролиття та діяльності колишнього прем’єр-міністра Миколи Азарова. Після цього президент Віктор Янукович запропонував цю посаду Арсенію Яценюку. А щодо інших заяв регіоналів пообіцяв скасувати диктаторські закони за умови, що активісти звільнять вулиці столиці та головну площу.

Також за рішенням президента та народних депутатів було ухвалено закон. Згідно з ним амністія активістів відбудеться в тому разі, якщо впродовж 15 днів вони звільнять захоплені будівлі у Києві. В результаті вони звільнили КМДА та вулицю Грушевського, але з Майдану ніхто не йшов.

18 лютого знову розпочалися спроби прорватися до Верховної Ради. Також на Майдані відбувалися підпали будівель. Через це спалахнув Будинок профспілок. Це була остання боротьба активістів в центрі міста. 21 лютого цілу ніч тривали переговори українського президента з представниками ЄС та Росії. Після їх закінчення Янукович і чиновники втекли з України, відмовившись підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Це призвело до зміни державної влади та політичного режиму у Києві.

.