Наймасовіші в історії України політичні репресії відбулися за часів більшовицько-комуністичного режиму. На Биківнянському цвинтарі в межах Київщини поховано понад 20 тисяч жертв політичного терору. Далі на kyivyes.
З плином часу застосовувалися гуманістичніші методи вирішення конфліктів. Однак повністю позбавитися подібних вбивств так і не вдалося. За роки незалежності України було чимало гучних кримінальних справ, які мали політичне підґрунтя. Розглянемо деякі з них.
Політики
Михайло Бойчишин був секретарем Народного руху України в перші роки незалежності. Востаннє політика бачили 15 січня 1994 року біля столичного офісу НРУ. Чоловік зник за невідомих обставин та за відсутності свідків. Михайло входив до складу організаційного комітету зі створення Балто-Чорноморського нафтового колектора. За два тижні після зникнення політика мала відбутися знакова зустріч щодо формування подібної організації. Якби задум вдався, то Україна могла б здобути енергетичну незалежність. На думку доньки Михайла саме це могло стати причиною вбивства чоловіка, адже багатьом фігурантам дуже вигідна залежність країни від енергетичних ресурсів.
Вадим Гетьман був головою Біржового комітету України. 22 квітня 1998 року кілер вистрілив у політика біля його помешкання у Києві. Основним мотивом злочину вважається спроба Гетьмана створити повноцінний фондовий ринок в Україні. Вбивцю політика було затримано за три роки після трагедії, однак замовника злочину так і не викрили.
В’ячеслав Чорновіл був політичним лідером Народного руху України, якого поважали в усіх регіонах країни. 25 березня 1999 року на Київщині трапилася серйозна ДТП. Автомобіль політика зіштовхнувся з камазом. Правоохоронні органи звинуватили водія В’ячеслава Максимовича, який також загинув. Однак син політика не дозволив закрити кримінальну справу. У 2021 році після додаткових розслідувань було висунуто припущення стосовно того, що травмованого, але ще живого політика вбили ударом кастета по голові.
Журналісти та діячі культури
Київський журналіст грузинського походження Георгій Гонгадзе керував популярним інтернет-виданням «Українська правда». Завдяки чоловіку в суспільстві ширилася неприємна правда стосовно столичної влади. 16 вересня 2000 року Гонгадзе було викрадено на одній із київських вулиць. Внаслідок тривалих розслідувань стало відомо, що журналіста жорстоко вбили на замовлення представників влади. Найманих кілерів ув’язнили, а замовники злочину залишилися на свободі через брак доказів.
Павло Шеремет – відомий серед країн СНД тележурналіст. Чоловік загинув 20 липня 2016 року внаслідок вибуху власного автомобіля в центрі Києва. За словами правоохоронних органів мотивом злочину була провокативна журналістська діяльність Шеремета. Згодом інцидент назвали цілеспрямованим заходом для дестабілізації ситуації у країні.
Андрій Кузьменко – лідер музичного гурту «Скрябін» та активний громадський діяч. Чоловік загинув внаслідок ДТП. За офіційною версією трагедія вважається випадковістю, однак у суспільстві широко розповсюджена думка, що аварія була спланована заздалегідь із метою усунення авторитетного громадського діяча з радикальними політичними поглядами.
Активісти
Наймасовіші політичні вбивства незалежної України сталися в центрі Києва під час Революції гідності у 2014 році. Мирна акція протесту щодо євроінтеграції країни поступово перетворилася у криваві протистояння між представниками суспільства та силових структур. Внаслідок трагічних подій Євромайдану загинуло 107 активістів, які намагалися здобути право на свободу вибору. Серед полеглих люди різних національностей віком від 17 до 82 років.
