У 1917 – 1920 роках влада в Києві часто змінювалася, але потім все змінилося. Тоді більшовики з Москви запустили політику українізації, щоб зміцнити свої позиції та вплив в Україні. Вони виступали з гаслом «Вся влада Радам!», прагнучи встановити новий режим правління в Києві. Як це вплинуло на життя киян та що відбувалося під час правління більшовиків? Докладніше про це на kyivyes.
Політичний піар після захоплення влади
До 1921 року в Києві відбувався хаос: масові мітинги, корупційні злочини, руйнування інфраструктури, зміна партійних діячів та їхніх начальників. Але потім до влади прийшли більшовики, які кардинально змінили подальші події.
У перші дні свого правління вони займалися політичним піаром: створювали пропагандистські девізи, реформи та об’єднання з метою встановлення нового режиму правління в місті.
Тим часом у різних регіонах України, зокрема й на Київщині, відбувався повстанський рух. Але насправді ні в кого з протестувальників проти нової влади не було шансів на неї вплинути.
У планах більшовиків було організувати забудову Києва та провести реформування державної, інженерної та культурної діяльності. Інформація про це поширювалася по всьому місту у вигляді плакатів, статей в газетах, публічних виступів та мітингів прихильників більшовицького режиму. З того часу життя в Києві почало змінюватися швидкими темпами.
Реформи, які змінили Київ
Першим кроком на шляху до реформування життя в Києві та посилення впливу радянської влади було публічне розголошення політичних ініціатив. На одному з публічних виступів із доповіддю виступав Михайло Кіллерог. Протягом наступних років він обіймав високі посади, займаючись реалізацією міських реформ. Як і інші оратори, він говорив не лише про успіхи, але й про проблеми Києва. Однією з них був дефіцит палива та електроенергії.
У 1920-х роках київська електростанція працювала лише на дровах. Навколо Києва було багато лісових ділянок, але не був організований процес доставки дров. Зазвичай дрова підвозили трамваями. З ними також була проблема — не вистачало справних вагонів. З цієї причини вдавалося доставити утроє менше дров, ніж було потрібно для ефективної роботи станції. Згодом ситуація погіршилася, коли зіпсувалася частина турбін на електростанції. У зв’язку з цим розпочалися ремонтні роботи, а на пожертвування киян та меценатів були куплені нові вагони. Тим часом у Києві діяв «режим темряви»: електрики тимчасово відключали електрику в приватних будинках та квартирах.
Окрім покращення енергетичної ситуації в столиці було реалізовано багато проєктів з облаштування міської інфраструктури. Наприклад, у київських газетах з’явилася інформація щодо відкриття Наводницького мосту. Раніше він був зруйнований поляками під час відступу в червні 1920 року, але потім його відновили. Через 9 місяців близько 3000 робітників закінчили ремонтні роботи.
Пізніше з’явилася ще одна новина — відкрилося регулярне повітряне сполучення між Києвом та Харковом. Літаки літали двічі на тиждень. Політ тривав 3 години. Спочатку здійснювалася лише повітряна авіапошта, а пізніше почалися пасажирські перельоти. А от наземний транспорт був не настільки розвинений. Тоді кияни ще не знали про автобуси та метро. Добиратися в потрібне місце призначення доводилося на візнику або пішки. Пасажирський рух на трамваях існував лише в деяких напрямках у межах Києва, наприклад, у Пущу Водицю.
Вибори до Київради
Зміна держслужбовців стала необхідним кроком до створення нової системи управління. Перед святкуванням 1 травня 1921 року в Києві відбулися вибори до Київради. Усі охочі могли взяти в них участь. Вибори тривали 3 тижні, після чого були підбиті підсумки: було обрано 1444 депутати, а головою Ради став Ян Гамарник.
Він разом з іншими представниками київської еліти приймав гостей з інших міст, здійснював нові реформи щодо покращення якості життя киян та контролював все, що відбувалося в місті.
Депутати під керівництвом Яна займалися зовнішньою та внутрішньою політикою, встановлюючи ділові зв’язки з представниками інших держав. Незабаром Київ став великою та розвиненою європейською столицею.
Які свята відзначали кияни у період більшовицького режиму?
Після захоплення влади відбулися зміни не лише в соціальному, але й в релігійному житті киян. По всьому Києву часто було чути: «Ми наш, ми новий світ збудуємо». З таким закликом виступали більшовики, прагнучи вплинути на все, що відбувалося в місті, в тому числі й на проведення свят. Їх почали проводити відповідно до юліанського календаря. Внаслідок з’явилося 4 вихідні дні поспіль. 6 січня 1921 року в київській газеті було опубліковано коротку замітку з цього приводу:
«Якщо мало одного дня відпочинку на тиждень, можна встановити додаткові дні, але соромно пов’язувати цей відпочинок із днями церковних свят. Адже робітник не піде до церкви, тому що не підтримує старі релігійні забобони», — написав автор газети «Київський пролетар», як пише dsnews.ua
У вересні того ж року кияни відзначали день пам’яті київського князя Олександра Невського та святого Російської православної церкви. Вони влаштували молебень у приміщенні трамвайних майстерень, після чого поїхали на природу до Пущі-Водиці. Святкування закінчилося поліцейським розслідуванням. З того часу минуло багато часу, поки остаточно закінчилася боротьба з подібними релігійними святкуваннями.
Одним із найбільш урочистих свят тих часів вважалося 1 травня — День праці. Його яскраво та гучно відзначали по всьому Києву: на Хрещатику, в Пушкінському парку, на Солом’янці, Печерську, Подолі, Деміївці. Тоді на вулицях проходив парад та переміщалася пересувна фотовиставка.
Але головним святом року за традицією стало святкування річниці Жовтневої революції, яка закінчилася 1917 року. За її підсумками відбулося повалення Тимчасового уряду та встановлення радянської влади. Цього дня в Києві проходили лекції, спектаклі, виставки та інші соціокультурні заходи.