Українська розвідниця Марія Пчелінська

Про особистість української розвідниці часів УНР Марії Пчелінської відомо небагато. Перебуваючи у Стамбулі, чарівна українка налагодила дружні зв’язки з представниками розвідки Японії та Франції, що надалі мало позитивні наслідки. Проте, її особистість залишалась у тіні чоловіків, які видавали її здобутки за власні. Розповідаємо більше про діяльність та секрети розвідниці. Далі на kyivyes.

Початок життя

Народилась Марія Стефанівна Вольська на Київщині. Її мати, Францішка Вольська, мала давнє шляхетське походження, але виступала за самостійність України та мала активну громадянську позицію.

Дитинство та юність Марії минули на Галичині. Вона відвідувала католицький жіночий монастир разом зі старшою сестрою, там отримала освіту. Потім навчалась у Великобританії та Франції.

У 1917 році Марія вийшла заміж за болгарина та змінила прізвище на Пчелінська. Подружжя деякий час жило в Польщі та Румунії, потім вони переїхали до Болгарії. Там Марія працювала на посаді машиністки в посольстві УНР, свідченням чого є світлина тих років. У 1925 році її було поранено під час теракту, який організували в Софії радянські спецслужби.

Невдовзі шлюб Марії розпався. Після цього вона виїхала до Франції, отримала громадянство та працювала сестрою милосердя в місцевому госпіталі. Окрім того, Марія опікувалась племінницею. ЇЇ старша сестра Софія вийшла заміж за Володимира Мурського, а дочку Лялю подружжя відправило на навчання до Франції.

Переїзд до Стамбулу та розвідницька діяльність

Володимир Мурський керував розвідувально-дипломатичною місією в Стамбулі, що і визначило подальшу долю Марії. У 1931 році майбутня розвідниця супроводжувала племінницю до батьків, приїхала до Туреччини та залишилась там жити.

Надалі багато відомостей про її діяльність можна знайти в повідомленнях інформатора радянської розвідки, агента Миколи Забелло (позивний «Надія»). Так, він писав керівництву, що до Мурських з нагоди іменин Марії збираються українці, а сама Пчелінська досить вільно почувається в місцевих політичних колах.

Марія відвідувала популярний місцевий тенісний корт та зуміла зав’язати два надзвичайно корисні знайомства з розвідниками, а саме її друзями стали:

• керівник японської розвідки полковник Іімура
• аташе французького посольства та розвідки Денарду.

Вони цікавились співпрацею з урядом УНР та використали задля цього знайомство з чарівною Марією.

Щодо японців, то вони шукали союзників, щоб протистояти СРСР. Водночас уряд УНР у вигнанні розглядав утворення Української Далекосхідної республіки, де б могли об’єднуватись та готуватись до опору патріоти України. Пчелінська організувала зустріч Іімури та Мурського. Японський полковник пізніше мав зустрічі з представниками уряду УНР в Парижі.

Щодо Денарду, то Марія виконувала деякі його доручення, збирала інформацію та стежила за радянськими агентами. Вона встановила особу одного з них з позивним «Вальтер» та розкрила стамбульську конспіративну квартиру розвідників з СРСР.

Марія також познайомила Денарду із Мурським, внаслідок чого почалась співпраця української та французької розвідувальних місій. Володимир не лише розумів важливість таких знайомств, а й вдало використовував їх, представляючи керівництву як власні здобутки.

Тож, ім’я Марії Пчелінської залишалось в тіні, хоч агент «Надія» і намагався зібрати про неї більше інформації та з’ясувати її роль у розширенні дипломатичних зв’язків УНР. Проте, практично єдині дані, які йому вдавалось зібрати, стосувались квітів, які дипломати Японії та Франції надсилали до дому Мурських нібито на ім’я Марії. Водночас Володимир цю інформацію спростовував та навіть підсміювався над «наївністю» родички.

Після смерті Мурського у 1936 році Марія повернулась до Франції. На цьому її розвідницька діяльність на користь уряду УНР закінчилась, а життєвий шлях загубився.

Повернення до Франції

Після повернення з Туреччини Марія оселилась в Парижі. Про її життя та діяльність там практично не залишилось інформації.

Ім’я Марії Пчелінської фігурує в списках учасників французького руху Опору часів Другої світової війни. До її прізвища там додано прізвище Топчибаші. Скоріш за все, саме за нього Марія вдруге вийшла заміж в Парижі в 1946 році.

Згадки про подружжя можна знайти в записах емігранта-росіянина Олександра Нікольського. Він був у Парижі в 1952 році та відвідав свого друга Топчибаші й познайомився з його дружиною Марією. Про подальшу долю українською розвідниці нічого не відомо.

Попри дещицю інформації, що відома про Марію Пчелінську, її діяльність – яскравий приклад того, як українські дипломатично-розвідувальні центри вибудовували свою діяльність, шукали та знаходили союзників та не втрачали надії на відновлення незалежності держави.

Варто зазначити, що активність Пчелінської мала результати, а знайдені нею контакти зберігались ще протягом багатьох років. Тож, свою місію вона виконала блискуче й при цьому залишилась майже непоміченою, а отже – справжньою розвідницею.