П’ятниця, 29 Березня, 2024

«Війна восени 2022 року — це безумство». Щоденник київського кінокритика Олексія Росовецького

Війна в Україні кардинально змінила повсякденні будні. Вона розпочалася з повномасштабного вторгнення росіян в Київську область. Вранці 24 лютого мирне життя у столиці та ближніх регіонах наче зупинилося, а українські захисники об’єдналися, щоб протистояти руйнівним силам російської армії. Докладно про те, що відбувалося у перші дні війни писав у своєму щоденнику київський кінокритик Олексій Росовецький. Далі на kyivyes.

24 лютого — яким був перший день війни?

Олексій Росовецький — київський кінокритик, журналіст і поет запам’ятав цей день назавжди. З тих пір він почав вести щоденник, у якому розповідав про все, що відбувалося у Києві. Тривога його не покидала до самого ранку 24 лютого 2022 року. Вночі йому стало погано, напевно, через підвищення тиску або антибіотик, який йому приписав лікар. Прокинувшись пізно, він ще деякий час лежав, а потім почув шум літака, який пролетів над будинком. Він не злякався, проте був дуже здивований.

Коли Олексій увімкнув телефон, то побачив багато повідомлень і одразу зрозумів, що щось не так. А потім йому зателефонував батько і сказав, що почалася війна. В той момент у нього з’явилося відчуття, що життя за секунду змінилося. Батько коротко описав ситуацію. Говорив спокійно, але в голосі відчувалася розгубленість, а те, що відбувалося в Україні, шокувало і здавалося чимось неймовірним в мирний час.

Після цього Олексій пішов прогулятись біля будинку. Тоді він уперше за багато років побачив порожні київські вулиці. Навколо практично не було людей і панувала тиша. Поруч із ним жило багато біженців. Війна знову прийшла до їхніх будинків. Деякі з них вирішили поїхати з міста, зупиняючи таксі на своєму шляху або намагаючись дістатися до найближчого метро.

24 лютого громадський транспорт у Києві їздив рідше, ніж зазвичай. Біля банкоматів були великі черги, а більшість магазинів залишалися закритими. І лише у супермаркетах можна було придбати все необхідне.

В новинах писали, що кияни масово виїжджають з міста. Через деякий час з’явилася інформація про перших загиблих, коли росіяни тимчасово захопили Чорнобильську АЕС.

Підготовка до війни: що відбувалось у місті? 

Другий день війни Олексій також провів у Києві. Він вирішив нікуди не їхати. Вночі практично не спав. Лежав на підлозі, не роздягаючись, щоб не порізатися уламками скла після можливого вибуху. Вдень виходив до аптеки. Вулиці були порожні, наче у фільмі про місто-привид. Міська влада передала транспорт військовим. Іноді лунали звуки повітряної тривоги. Погода була безхмарною, а на вулиці тепло. Він про це сказав:

«Війна восени — це божевілля» — написав у своєму щоденнику Олексій, як повідомляє svoboda.

Аптеки тоді були закриті, зате вдалося купити продукти і воду. Поки Олексій стояв у черзі, то спостерігав за бійцями з тероборони. Вони патрулювали вулиці та будували барикади з мішків із цементом та автомобільних покришок.

Також у нових умовах воєнного часу він підготувався до непередбачених ситуацій: зібрав 2 сумки з одягом, продуктами, ліками, документами, ноутбуком та іншими дрібницями і поставив їх у прихожій.

На третій день війни Київ був обстріляний ракетами ворога з повітря. Це сталося о 3:00 ночі. Потім почалися вуличні бої. Вони тривали дуже довго. Вранці йому зателефонувала донька та сказала, що їй дуже страшно. Олексій заспокоював її як міг. Їм здавалося, що обстріли відбувалися по черзі біля будинку.

Донька ховалася у ванній, куди забрала кішку та собаку, а брат із дружиною перебували весь час у підвалі. Вони відчували небезпеку і навіть уявити не могли, що може бути далі.

З самого ранку 27 лютого у Києві на вулицях Богдана Хмельницького, на Печерську, в районі Політехнічного інституту було чути вибухи. У новинах писали, що до міста наближаються російські танки. Вони знаходилися за 64 кілометрів від столиці. Щоб не піддаватися паніці, Олексій з 7:00 до 23:00 працював із колегою на сайті «Сегодня». Це допомагало йому відволіктися. Тоді в мережі він побачив інформацію про те, що росіяни знаходилися неподалік Гостомеля, Бучі та Ворзеля і вели себе як варвари, а у Рівному розбомбили аеропорт.

Життя киян в умовах воєнного стану

Перший день весни 1 березня виявився незвичайним — на вулиці випав сніг, а мер Києва Віталій Кличко заборонив продаж алкоголю. Тим часом ближче до міста намагалися прорватися кадировці, а українська тероборона посилювала захисні позиції та перевіряла машини на блокпостах.

По всьому місту працювало близько десятка аптек. Олексій часто помічав поряд із ними величезні черги. У магазинах почався хаос. Багато полиць були порожніми, а ціни піднялися більш ніж на 50% Також того ж дня росіяни запустили ракету, яка пошкодила телевізійну вежу на станції метро Сирець. Неподалік того місця Олексій жив разом зі своєю родиною: мамою, братом, сестрою та домашніми улюбленцями (собакою та хом’яком).

Поки відбувалися обстріли у Київській області Олексій працював по 16 годин без перерви. Від комп’ютера відходив лише щоб попити чай і перекусити. Того дня українські захисники успішно збили ракету, яка летіла на залізничний вокзал. Там було сотні людей, які хотіли виїхати з Києва. Багато хто з них спеціально туди приходив як у бомбосховище після появи сигналу повітряної тривоги.

Як не дивно 3 березня у Києві було цілий день тихо. Олексій вирішив зателефонувати друзям і поїхати до них в гості. О 16:00 він поїхав на таксі до Тані та Діми. Ціни на проїзд не змінилися. Машину зупиняли на кожному блокпосту. Разом із ними також жив ще один їхній друг Андрій. У Києві почало діяти правило світломаскування. Олексій разом із друзями сидів при свічках, їв гарячу їжу за столом та обговорював те, що відбувалося за межами столиці.

5 березня Олексій дізнався про те, що російські танки змогли прорватися в Ірпінь. Маленьке і затишне містечко швидко почало перетворюватися на руїни. Тим часом у Києві з’явився дефіцит бензину. На щастя, машину вдалося заправити на вулиці Олеся Гончара за 250 грн. На багатьох заправках говорили, що бензину не вистачає. Щоб його знайти, довелося довго їздити по місту і стояти в пробці понад годину. Також на вулицях часто було помітно наслідки руйнувань після ракетних ударів. Ввечері Олексій вирушив за покупками. Продукти можна було придбати лише у магазинах із великими чергами. А от якщо до кінця дня на полицях не залишалося продуктів, то черги теж не було.

Волонтерство, безпека населення та російські танки під Києвом

7 березня сили ППО збили ракету, яка летіла на лікарню у Києві «Охматдиту». Там його друзі працювали волонтерами — розвантажували гуманітарні вантажі. Також вони займалися волонтерством на Хлібзаводі, а ввечері йшли до бомбосховища. А Олексій залишався вдома та працював у онлайн-виданні «Сегодня».

Він також знайшов бомбосховище, де можна було б залишитися у разі появи військової загрози чи сигналу повітряної тривоги. Воно знаходилося на сусідній вулиці поруч з його будинком в одній із київських багатоповерхівок. А ще Олексій взяв номери телефонів тероборони на випадок мародерства.

Саме тоді стало відомо, що Зеленський підписав закон, згідно з яким мирному населенню було дозволено вбивати окупантів. Військова ситуація за межами Києва була напруженою. Танки окупантів стояли у Бучі, Ірпені та Ворзелі. Вони розстрілювали колони біженців, які намагалися виїхати на автомобілях автобусами із захоплених міст. Також російські військові грабували будинки: виносили техніку та цінні речі до тих пір, поки у них не закінчилося паливо. За кілька тижнів вони були змушені залишити українські міста і визнати поразку після невдалих спроб захопити Київ.

.,.,.,.