За часів Другої світової війни німецькі загарбники оточили у межах Київщини пів мільйона солдатів Червоної армії. Оборонна операція під назвою «Київський котел» сягнула наймасштабніших розмірів в історії. Розглянемо подробиці та наслідки військового протистояння. Далі на kyivyes.
Мотиви німецьких загарбників
Ключовою метою німецьких загарбників була необхідність зміцнити власні позиції у війні проти СРСР. Крім того, для підтримки психологічного стану та бойового духу жителів Німеччини потрібні були суттєві досягнення.
Вороги прагнули захопити стратегічно важливі території, транспортні магістралі та економічні ресурси, більшість яких розташовувалася на Київщині.
Німці бажали підкорити Київ заради того, щоб відокремити південні території Союзу від інших регіонів.
Німецьке військо ретельно та заздалегідь готувалося до Київської операції. Солдати поєднали ефект неочікуваності зі швидкістю атаки. Також серед мирного населення були люди, які таємно надавали німецькій армії необхідну інформацію.
Подробиці операції
На початку осені 1941 року німці несподівано завдали масованих ударів із двох напрямків – північного та південного. За кілька днів два танкових угруповання загарбників зустрілися на території Конотопа, внаслідок чого Червона армія залишилася оточеною на лівобережжі Дніпра. Утворився так званий «Київський котел», у межах якого було зосереджено велику частину радянської армії. За кілька днів німецькі ЗМІ повідомили про те, що Червона армія припинила супротив, а солдатів взято у полон. Насправді запеклі бої тривали протягом двох тижнів після оточення. Сталін наказав знищити всі мости через Дніпро. Серед київського населення виник хаос, почалися вибухи та пожежі. Лише за тиждень столиця України перетворилася на руїни. До кінця вересня «Київський котел» було розділено на окремі частини. Велика кількість червоноармійців добровільно здавалися в полон. 26 вересня Київську оборонну операцію було завершено.
Як наслідок, протягом жовтня 1941 року загарбники захопили Донбас, Крим, Одеську та Харківську області.
Причини поразки червоноармійців
Серед причин поразки радянської армії:
- Перевага німецького війська за кількістю солдатів;
- Погана якість військового спорядження червоноармійців;
- Погана організація радянського командування, відсутність ефективного стратегічного планування;
- Виснаження радянської армії попередніми боями;
- Помилки у тактиці солдат Червоної армії, зокрема відсутність захисту та укріплення власних позицій;
- Відсутність ресурсів для підтримки життєдіяльності радянської армії (брак продуктів харчування, боєприпасів та медико-санітарного забезпечення);
- Використання німецькими загарбниками методу широкомасштабної мобільної війни;
- Ефект раптовості, який змусив Червону армію до хаотичних виснажливих дій.
На початку 1941 року було відомо про наміри німецької армії здійснити наступ на СРСР. Маршал Жуков запропонував план оборони, згідно з яким потрібно було наважитися на відступ радянських військ заради збереження ресурсів та бойової спроможності солдатів. Однак Сталін вщент розкритикував цю ідею, не бажаючи ганьбити Радянський Союз. Крім того, чоловік сподівався на поставлення військової техніки з Америки та Британії. Перемовини стосовно цього повинні були відбутися наприкінці вересня, але напад німецької армії стався раніше.
На початку німецького наступу Жуков знову наполягав на важливості завчасного відступу для збереження живої сили та виграшу часу на перегрупування. Сталін ослухався маршала, вважаючи, що Київ потрібно захищати до кінця.
Незважаючи на поразку, Сталін із Жуковим продовжували співпрацю протягом Другої світової війни та зрештою дочекалися перемоги.