80 років тому 22 червня Німеччина напала на Радянський Союз. Перші бомби впали на Київ. Цей період став одним із найтрагічніших в історії. Тоді тут відбувалися масштабні руйнування, а сотень людей було вивезено до Німеччини або розстріляно. Як німцям вдалося захопити Київ і що відбувалося в перші дні окупації далі на kyivyes.
Початок війни у СРСР
Дата 22 червня 1941 року назавжди увійшла в історію як початок Великої Вітчизняної війни. Того дня кияни дізналися по радіо та на сторінках газет про те, що за наказом Гітлера німецькі війська розпочали війну проти Радянського Союзу. Про це повідомив політичний діяч та представник Ради народних комісарів СРСР В’ячеслав Молотов. За його словами, німці наближалися до Києва. На думку істориків, їм було вигідно спочатку захопити саме це місто, оскільки воно є столицею України та давало можливість просуватися до Росії з півдня.
Люди були налякані цією новиною. Ніхто навіть уявити не міг, до яких наслідків це призведе. Після цього практично всі підприємства у місті припинили роботу, почалася евакуація населення та заклик військових та добровольців на фронт.
На початку війни населення Києва становило приблизно 846 тисяч жителів. Близько 200 тисяч з них пішли воювати з німцями, 300 тисяч було евакуйовано, а більшість інших загинуло.
На лінію фронту вирушили як військові, так і добровольці. Серед них були співробітники підприємств, студенти, вчителі, політики, громадські діячі та багато інших. Їх розділили на окремі батальйони, а потім їм видали військову форму та зброю. Для того щоб протистояти німцям, кияни робили барикади, встановлювали захисні конструкції навколо всього міста, будували дзоти та бліндажі.
Вторгнення німців до Києва 1941 року
Німецько-фашистська війна почалася з вибухів у районах Святошино, Жуляни та на заводі «Більшовик». Німці дуже добре підготувалися до наступу. Вони атакували Київ з повітря та суші, намагаючись кілька разів оточити його з усіх сторін.
Про все те, що відбувалося у перші дні війни, знали не лише кияни, а й німці. Тоді у Німеччині випускали журнал «Німецький щоденний огляд». Коли почався наступ, оператор журналу сидів у кабіні бомбардувальника та виконував завдання — знімав на камеру те, як перші бомби падають на Київ.
«Це унікальні кадри, початок війни. На них ми бачимо привітного чоловіка — пілота одного із бомбардувальників. А також штурмана, який розглядає карту міста, щоб знати, де саме скинути бомби. Загалом у першому наступі на Київ брало участь 19 літаків Heinkel He 111. Багато хто помилково вважає, що Київ бомбили о четвертій ранку, як співається у відомій пісні. Але це не так. Київ бомбили з 7:05 до 7:15, що зафіксовано у журналі 35-ї авіаційної винищувальної дивізії, яка захищала місто», — розповів Анатолій Збанацький, як пише видання «Сегодня».
Все почалося з того, що німці кинули на Київ 90 фугасних та запальних бомб. Внаслідок цього неподалік стадіону «Олімпійський» сталося кілька вибухів. Також німці бомбили військові об’єкти біля Святошино, на Подолі та Повітрофлотському шосе.
При першому наступі на Київ загинуло 200 людей. Інформація про початок війни з’явилася по радіо о 12:00, тобто через 8 годин після початку бойових дій. До цього кияни думали, що вибухи — це військові навчання.
11 липня 1941 року німці близько підійшли до міста. З того дня розпочалася його оборона. Жорстокі бої та масові руйнування захисних позицій киян відбувалися протягом 2 місяців. Протистояти німцям вдалося лише протягом 72 днів, після чого Київ було окуповано та частково зруйновано. Вони мали набагато більший запас артилерії, тому український фронт поступово відступав назад у бік Лисої гори та Дніпра.
Для того щоб захопити Київ, німці використовували бомби, танки, міномети, гранати… Вони руйнували ними будинки, мости та військові бази українців. Також війська ворога влаштовували пожежі, щоб убити більше солдатів та добровольців, які перебували на лінії оборони міста. Через це вони були змушені постійно відступати.
20 липня 1941 року німецькі підрозділи увірвалися до Києва. Це сталося в районі Корчувате-Віта-Поштово-Голосіївський ліс. Там було дуже багато вбитих та поранених. Продовжувати протистояти не було сенсу, оскільки було б більше жертв. З того часу в місті почалися масові руйнування, розстріли мирних жителів, мародерство та голод після встановлення фашистського режиму.