Субота, 13 Серпня, 2022

Чим запам’ятався Олександр Омельченко на посаді першого мера Києва?

Після проголошення незалежності України у центрі Києва почала працювати міська адміністрація. В 1996 році її першим керівником став Олександр Омельченко. Він працював на цій посаді до 2006 року. За цей час він зміг багато зробити для киян. Далі на kyivyes.com.ua.

Вибори першого київського мера 

Після того як Олександр Омельченко 10 місяців відслужив у Збройних силах, він працював у Головкиївміськбуді та Київській міській раді. 1994 року його призначили заступником голови КМДА, а 3 серпня 1996 року він став мером міста та головою Київської міської адміністрації. Під час виборів його підтримала рекордна кількість киян — близько 76%. Напевно, саме тому його двічі обрали мером Києва.

Жителі міста та колеги по-різному до нього відносились: у нього було багато противників, і при цьому багато прихильників. Упродовж усього часу правління на посаді мера міста йому вдалося вдосконалити інфраструктуру та транспортну систему міста, успішно провести адміністративно-територіальну реформу та відкрити футбольний клуб для киян.

Велика реконструкція: як змінився Київ під час правління Олександра Омельченка?

Багатьом киянам він запам’ятався як мер-будівельник. Він пройшов кар’єрний шлях від студента будівельного вузу до майстра цеху та директора заводу ЗБК. Після цього Омельченко став ініціатором будівництва багатьох архітектурних об’єктів, і іноді навіть особисто контролював процес зведення нових споруд.

Також завдяки йому було відновлено велику кількість історичних будівель, які потребували реконструкції, а саме: Михайлівський та Успенський собори, церкви Богородиці Пирогощі і Різдва Христового. Після цього вони стали релігійними пам’ятками Києва, де проводяться богослужіння.

Окрім цього, за його ініціативою з’явився Південний вокзал. Також у місті збудували житлові будинки та бювети з водою для киян. Будівництво відбувалося дуже швидкими темпами, тому житлові квартали поступово почали втрачати історичний вигляд.

Перший мер займався й іншими будівельними проектами. Наймасштабнішими серед них стали 2 реконструкції у центрі міста. 1988 року за рішенням Олександра Омельченка розпочалася реконструкція центральної вулиці Києва — Хрещатика. Її проектуванням займалися фахівці інституту Київпроекту, а будівництвом — Київміськбуду. На проведення будівельних робіт було витрачено 14,000 доларів. На Хрещатику відремонтували абсолютно все: комунікації, освітлення, електромережі, колектори та історичні будівлі.

Згодом реконструкцію продовжили на головній площі Києва. 2001 року вона була схожа на великий котлован, де тривалий час велися будівельні роботи. Поряд із музичною академією ім. Чайковського встановили монумент незалежності України заввишки 60 м, а біля нього збудували трьохповерховий підземний торговельний центр «GLOBUS». А з іншого боку біля фонтанів з’явилася ще одна культурна пам’ятка — «Лядські ворота». Незабаром Майдан Незалежності перетворився на центр активного культурного життя. Окрім нових споруд навкруги було багато магазинів, сходів, скульптур, дорожніх бар’єрів. Там завжди збиралося багато киян та туристів, які годинами гуляли та веселилися у місцевих кафе, на вулицях та площах.

Розвиток транспортної системи: як її змінив перший мер Києва?

Також, для того щоб кияни могли швидко і комфортно пересуватися містом, голова київської міської адміністрації запропонував розвивати підземну транспортну систему. Завдяки йому у Києві з’явилися нові станції метро: «Дорогожичі», «Житомирська», «Академмістечко», «Сирець», «Бориспільська», «Вирлиця». Їх будували з 2000 до 2006 року.

Заснування футбольного клубу «Арсенал-Київ»

2001 року мер міста відкрив клуб «Арсенал-Київ». Вважалося, що він був необхідний для покращення іміджу Омельченка та розвитку спорту у місті. Оскільки створення нової футбольної команди вимагало багато грошей та часу, київська міська рада за пропозицією міського голови Олександра Омельченка ухвалила рішення від 18 грудня 2001 року про заснування ТОВ «ФК „Арсенал“ Київ». В уставному фонді внесок територіальної громади міста Києва становив 80%. Інші 20% належали дрібним власникам, часткою яких займалася компанія «Kiev Dobass».

.