Багато хто з нас чув про дії ОУН у підпіллі під час Другої світової війни на західноукраїнських землях. Але мало хто знає, що тодішні борці за незалежність України здійснювали свої операції не тільки на території Волині та Галичини, а й в столиці, яка була окупована двічі, спочатку німецькими, а потім радянськими військами. Про це сьогодні в нашій статті. Далі на kyivyes.
Початок визвольних змагань
30 червня 1941 року, незабаром після нападу Німеччини на Радянський Союз, ОУН видала у Львові “Акт проголошення Української Держави”. Цей крок був розцінений як спроба утвердити український суверенітет і закласти підґрунтя для формування українського уряду. Це показало прагнення багатьох українців до виразної національної ідентичності та створення незалежної Української Держави.
Час проголошення, невдовзі після нападу Німеччини на Радянський Союз, свідчить про те, що ОУН бачила події, що розгорталися, як можливість просувати свою справу. Декларація мала на меті використати потрясіння, спричинені війною та послабленням радянського контролю. Це означало готовність створити інституції та структури, які б уможливили управління українськими територіями під українською владою, уникаючи радянського контролю.
Також важливо оцінювати цю історичну подію в ширшому контексті Другої світової війни та складнощів навколо дій ОУН у той час. Хоча проголошення стало важливим моментом для українських прагнень, важливо було визначити подальші виклики – тобто дії зі сторони німецької окупаційної влади, яка була проти становлення української державності. Та яка в той момент активно поширювалася на територію столиці.
Підпільне життя Києва
У роки німецької окупації ОУН ініціювала та підтримувала різні установи, які сприяли збереженню та розвитку української культури та суспільства. Вони охоплювали широкий спектр сфер, включаючи освіту, видавництво, мистецтво, спорт і навіть банківські установи. Комплексний підхід ОУН мав на меті розбудувати надійну інфраструктуру, яка могла б підтримувати зростання та сталість українського національного життя, яке на той час переживало жахливі умови. Але й в подібному стані велася активна боротьба. Як, наприклад початок випуску газети “Українське слово”.
Ця газета відіграла вирішальну роль у створенні платформи для націоналістичного дискурсу та пробудженні надії серед українців у часи правління та пропаганди. Націоналістичний зміст газети виступав як промінь сонця, освітлюючи шлях до прагнення Незалежності та Соборності Української Держави. Своїми статтями “Українське слово” безстрашно висвітлювала необхідність національно-визвольної боротьби для досягнення мети незалежності України. Відкрито висловлюючи це почуття, газета вселяла у своїх читачів почуття сили та оптимізму, запалюючи оновлений дух опору та пробуджуючи прагнення, які пригнічувалися протягом двох десятиліть. Також важливо зазначити, що газета випускалася за активної підтримки Олега Ольжича, який в той час був на чолі керівництва ОУН в Києві.
Київ – центр
Під час створення та активізації похідних груп, центральне керівництво ОУН ставило за мету створити опорний пункт у Києві, вважаючи місто центром своєї діяльності під час війни. Прибуття перших членів похідних груп ОУН у вересні 1941 року ознаменувало початок зосереджених зусиль для створення української адміністрації та розвитку соціально-культурних і освітніх установ. ОУНівці в Києві взяли на себе вирішальну роль в управлінні містом і відіграли значну роль в організації та пожвавленні різних сторін українського життя. Вони сприяли створенню Української Національної Ради — представницького органу, який став прототипом парламентського типу правління. Під егідою міської управи та Української Національної Ради було вжито заходів щодо відродження освіти, зокрема відновлено роботу шкіл, гімназій, вищих навчальних закладів, зокрема Київського університету, Київської політехніки, Інституту харчової промисловості, Медичного інституту.
Крім того, ініціативи ОУН поширювалися на різні професійні спілки та організації. Створення “Спілки українських письменників”, “Спілки українських купців”, “Спілки інженерів і техніків”, “Всеукраїнської кооперативної спілки”, сільськогосподарської кооперативної спілки “Сільський Господь” та інших професійних об’єднань мало на меті відновлення й активізацію різних галузей українського суспільства. Крім того, відродження таких організацій, як “Просвіта”, заснування Українського Червоного Хреста, “Союзу Українок” та УАПЦ засвідчило прихильність ОУН до культурної, гуманітарної та релігійної сфери. Ці організації відіграли вирішальну роль у просуванні освіти, соціального забезпечення, розширення прав і можливостей жінок та релігійної діяльності, сприяючи відродженню та розвитку українського суспільства в складний період.
Спадщина боротьби в Києві
Діяльність ОУН в Києві та її прагнення до незалежності України стали джерелом натхнення для наступних поколінь українців. Їхня боротьба проти іноземної окупації та відданість національному суверенітету вплинули на пізніші рухи за незалежність і відіграли роль у формуванні української національної свідомості. Також це є прикладом руху опору репресивним режимам.
Зусилля організації протистояти радянському контролю та встановлення української незалежності можна розглядати як свідчення стійкості та рішучості українського народу. Ця спадщина опору може надихнути окремих людей і громади протистояти несправедливості та відстоювати свої права.
Це також сприяло збереженню та популяризації української культурної спадщини. Наголошуючи на важливості мови, мистецтва, літератури та традицій, ОУН відігравала певну роль у захисті та прославленні української культурної ідентичності, плекаючи почуття єдності та гордості серед сучасних українців. Та займаючись вивченням історії, суспільство може отримати уявлення про виклики, з якими стикалися українці під час Другої світової війни, сприяючи більшому цінуванню незалежності, свободи та самовизначення.