Київський зоопарк викликає захоплення. Неймовірна кількість тварин, птахів та плазунів зібрана в одному місці в центрі Києва. Більше ніж 100 років тварини зоопарку пліч-о-пліч з киянами переживають війни, революції, голод та винищення. І досі не зрозуміло чим стала київська прописка для тварин. Чи це щасливий білет, чи це все ж таки страшний вирок. Але чесно кажучи іноді людяності та відданості у тварин набагато більше ніж у людей. Неймовірні історії київських тварин під час війни читайте далі на kyivyes.
Перші колекції
Кияни дуже полюбляли дивитись на різноманітних тварин у пересувних звіринцях та цирках, оскільки особистого стаціонарного зоопарку в Києві досить довгий час не було. Але над цим питанням розпочали роботу небайдужі активісти. Серед них були професори університету Святого Володимира і викладачі Політехнічного інституту, також лікарі, любителі тварин і навіть меценати.
Тому вже у квітні 1907 року було організовано Товариство любителів тварин, яке охоче підтримували відомі люди Києва. За допомогою волонтерів вдалося зібрати невелику колекцію птахів та 17 тварин. Основною проблемою стало те, що тварини не мали місця, де жити. Перший свій прихисток безхатченки отримали на вокзалі Київ – 1. Голова залізничної станції дозволив залишити тварин на зиму в бараках при вокзалі. А вже у квітні 1909 року керівництво університету Святого Володимира вирішило виділити для тварин частину Ботанічного саду. Важливо не забувати і про внески містян, так у 1909 році з’явилась скринька для збору коштів від небайдужих киян. Їхніх пожертв вистачило на поповнення колекції.
В 1914 році зоопарк отримав нове місце, на Брест- Литовському шосе, зараз це проспект Перемоги. На облаштування вольєрів для тварин витратили майже 20 тисяч карбованців. Гроші збирали де було можливо, частину дали учасники Товариства любителів тварин, частину виділило місто. Але найбільшу частку надала родина Терещенків.
Подивитись на тварин можна було за 40 копійок. Учням та дітям дошкільного віку вхід був безкоштовний. Однак через деякий час місто накрила революція, а згодом і громадянська війна. Саме в цей період тварини київського зоопарку дізнаються що означає голодна смерть.
Але вже у 1930 – х роках розпочалась активна відбудова, у оновлення колекцій та створення нових вольєрів було вкладено достатньо коштів, через що київський зоопарк став одним з найкращих у Європі на той час.
Воєнний період
Найстрашніший період в історії української столиці це 1941 рік і 778 днів німецької окупації. Цей період перетворився для киян у повноцінне пекло. Така ж страшна участь чекала і на тварин у київському зоопарку. Тварини відчули на собі всі жахи війни, голод, знущання, смерть тощо. Коли німці увійшли в Київ, перше, що вони зробили стосовно тварин прирекли їх на голодну смерть, адже більшу частину кормів було просто вилучено. Більше ніж 1000 тварин страждали і помирали на очах працівників, які на жаль не могли вплинути на це.
З часом окупанти прийняли рішення про відправлення виснажених та голодних тварин до Німеччини. Так само як висилали сотнями киян для важкої роботи в Німеччині під виглядом евакуації з міста. Тварин планували розподілити між звіринцями, а частину відправити до зоопарку в Берліні. Працівники зоопарку, не дивлячись на загрозу смерті, почали випускати тварин, які могли вижити в місцевому кліматі. Фашисти, дізнавшись про це влаштували справжнісіньке сафарі в Києві, але полювали не на хижаків, а на тварин, які звикли до людей і легко йшли на контакт. Страшна деталь тих страшних подій, в такому сафарі декілька разів брав участь і керівник одного з німецьких звіринців. Як відомо, покликання таких людей захищати, але напевно це не стосувалось німецьких представників. І захищали вони виключно своїх тварин, а от спокійнісінько вбити чорну лань, яка виросла в Києві, можна було легко і без вагань.
Опір тварин окупантам
Коли все ж таки зупинити переїзд не вдалося, сталось щось дивне, тварини почали чинити опір. Напевно найлегендарнішою історією можна вважати історію леопарда, який втік з вокзалу і ще кілька тижнів спокійно жив на вулицях Києва, де активно полював на німецьких солдатів. Звісно його раціон був наповнений і дворовими собаками та котами. Німецькі патрулі боялись виходити у нічну зміну, адже не знали чи повернуться з того патрулювання живими. Але з часом, німці організували спеціальну команду, яка знайшла та вбила леопарда. Слониха Мері також запам’яталась своїм трагічним опором. Її вдалося завантажити і навіть довезти до нового місця призначення, але слониха була настільки прив’язана до свого наглядача, що не витримала розлуки і майже одразу померла.
За весь час з Києва було вивезено понад 1100 тварин. Більша частина потрапила до Кенігсбергу. Але жити в новому місці їм також судилося недовго, майже всі тварини загинули під час бомбардування британськими та радянськими військами. В живих залишилось всього 4 тварини: олень, бегемот, лань і борсук. Стосовно бегемота суперечки точаться й досі, оскільки невідомо на 100 відсотків чи був бегемот завезений з Києва, чи ні. Але точно відомо, що тварина мала досить складні поранення і досить довго голодувала. Бегемот був у надважкому стані. Володимир Полонський, який був конярем сильно співчував пораненій тварині, тому почав її рятувати всіма можливими способами. Володимир годував бегемота і майже щодня заливав по 4 літри горілки, щоб знеболити рани бідолашному. І сталося диво, бегемот на прізвисько Ганс вижив, і навіть дозволяв своєму рятівнику кататись верхи іноді.
Німці відступають
В 1943 році після звільнення Києва, зоопарку був у поганому стані. Майже повністю зруйнований, спустошений він виглядав вкрай жалюгідно. Але це його не врятувало. В ньому знову почався безлад. Військові виловлювали в озерах рідкісних риб, а дерева були мішенями, на яких відпрацьовували навички стрільби. Крім цього військове керівництво вже обдумувало план будівництва на новій ділянці землі, яку планували відхопити у зруйнованого зоопарку. Адже на той час ніхто не думав про те, що ці руїни будуть відбудовувати, до того ж грошей на таке задоволення у воєнні та післявоєнні часи не було.
Але вже 10 квітня 1944 року київський зоопарк офіційно відкрив свої ворота для відвідувачів. Значне поліпшення справ відбулось лише у 1945 році, коли до Києва завітав Микита Хрущов. Відвідавши зоопарк та оцінивши стан справ він промовив, що звісно військові перемагають, але в цій ситуації і з цієї території він просить їх добровільно відступити. Після такої голосної заяви військові стали не руйнівниками, а захисниками київського зоопарку. З’явилась охорона і почався великий період відбудови зоопарку.
В 1945 році колекція зоопарку складала 50 ссавців, приблизно 60 птахів. Але з часом колекція почала поповнюватись, і цей процес не зупиняється. В 50-х роках зоопарк став одним з найулюбленіших місць відпочинку киян. Протягом 3-х десятиліть він розширювався, відбудовувався та займався розширенням колекцій та пошуком нових цікавих видів. Зараз київський зоопарк має 34 гектари територій та понад 3000 тварин. Але керівництво не зупиняється на цьому і продовжує покращувати умови існування тварин, раціон їхнього харчування. На території зоопарку навіть є спеціальні організації та гуртки для підлітків, де діти можуть взаємодіяти з тваринами та вивчати їх.
Comments are closed.