Побачити на вулиці поліцейського, патрульний автомобіль чи службовий пост — звична справа, але хто б міг подумати, що раніше цього не було. Стежити за порядком та безпекою в місті почали лише в період існування Київської Русі. Саме тоді розпочався розвиток державної поліцейської служби. Якою вона в минулому та як змінювалася протягом усієї історії? Докладніше про це на kyivyes.
Перша поліція в Київській Русі — що про неї відомо?
У князівські часи люди жили без жорстких заборон та постійного нагляду з боку екстрених служб. Тоді їх не існувало, як і поняття «поліція». Воно з’явилося пізніше, коли в багатьох країнах було створено систему міського управління і потрібно підвищити рівень безпеки серед населення. Доти протягом багатьох років порядок на вулицях забезпечували військові. Жителі Київської Русі називали їх «воїни-дружинники». Але навіть там їх не завжди можна було побачити доки не були створені поліцейські служби.
Попри це, подібні заходи підтримки правопорядку виявилися ефективними, тому згодом на вулицях з’явилися «будочники» — службовці спеціальних будок, розфарбованих у чорно-білі смуги. Поруч із ними чергували постові. Вони стежили, щоб громадяни не порушували правила дорожнього руху, торгівлі, проведення свят у громадських місцях і не лише.
Таким чином у Київській Русі було сформовано структуру держслужбовців, відповідальних за безпеку населення в різних регіонах. Це сприяло розвитку держави й дало можливість встановити контроль за подіями, що відбувалися в різних регіонах.
Поява регулярних поліцейських служб на вулицях
У період формування імперій на територіях інших держав у Київській Русі також відбувалися політичні зміни. Зокрема, постала регулярна поліція як окрема структура міського управління. У 1799 році її створив Павло I, після того як підписав відповідний імператорський Указ.
Спочатку регулярна київська поліція функціонувала без службових підрозділів та законодавчих статутів. Основною її відмінністю від попередньої була оперативно-розшукова діяльність. Якщо раніше поліцейські лише контролювали правопорядок на вулицях, то потім почали займатися розслідуваннями злочинів.
Після адміністративно-територіального поділу Києва в різних локаціях було створено поліцейські дільниці. Близько 8 з них були розташовані по всьому місту. Їхні співробітники мали повноваження. За управління кожною поліцейською дільницею відповідав начальник поліції. Він, як і всі інші, підкорялися головному поліцейському — поліцмейстеру. Така структура служби поліції існувала до 1898 року, після чого знову розпочалося її реформування.
Реформування поліції Києва
Наприкінці ХІХ століття розпочався новий етап у розвитку поліції Києва. Реформування відбулося після призначення В’ячеслава Цихоцького на посаду нового поліцмейстера. 1 січня 1898 року про це повідомила міська преса. В’ячеслав Ціховський висловив свою думку про порядок у місті, натякнувши на необхідність впровадження нових реформ у діяльність київської поліції:
«Міські стоять неуважно, не спрямовують їзди, і не виправляють помилок. Помітивши мене, кидаються назустріч і починають метушитися. Легкові візники їдуть лівою стороною у рвану та брудну сукню, номери на дрожках стерті, під час їзди курять і не гукають публіку на поворотах. На тротуарах багато жебраків та рознощиків. У багатьох місцях розмито бруківку, утворилися провали, над ними немає рогаток. На ринках та базарах бруд і розгулюють свині. Тротуари брудні, вкриті папірцями та сміттям», — сказав він, як повідомляє 44.ua/news.
Після цього Циховський зайнявся реформуванням поліції з метою підвищення рівня порядку та безпеки в місті. Зокрема, змусив службовців поліції наполегливіше працювати, наділивши їх новими обов’язками, наприклад, контролювати дотримання чистоти на вулицях та правил дорожнього руху. Також вони були змушені щодня приходити на поліцейські дільниці з дому. А ще поліцейські перевіряли дотримання правил ведення торгівлі в громадських місцях.
Якою була поліція за радянських часів та в перші роки незалежності України?
Після впровадження подібних реформ поліція ще кілька років виконувала встановлені обов’язки, але з часом знову все змінилося. Внаслідок проведення революцій, розвалу Російської імперії та громадянської війни стався розкол у системі міського управління Києва. Це неминуче вплинуло на поліцейські служби. Саме тоді більшовики створили робітничо-селянську поліцію в Росії, яка займалася розбоями на вулицях.
З приходом нової радянської влади в Україну таку поліцію було створено в Києві. З 1926 року її працівників почали неодноразово засуджувати за зловживання повноваженнями. Впродовж кількох років про київську поліцію з’являлося багато негативних звісток. Попри це, система підтримки правопорядку в місті залишилася незмінною: в місті продовжували працювати дільничні та постові навіть після розвалу СРСР.
20 грудня 1990 року було ухвалено закон «Про міліцію». З того часу розпочалася історія української міліції. На відміну від поліції, співробітники екстрених міліцейських служб були зобов’язані займатися забезпеченням особистої безпеки громадян, захистом їх прав, свобод і законних інтересів. Найгучнішою подією за їх участю стала Революція Гідності у 2013-2014 роках. Тоді до складу міліції входили підрозділи «Беркут». Вони брали участь в розгонах протестувальників у центрі Києва. Після цього багато працівників міліції почали частіше підтримувати національні інтереси українців й за будь-яких обставин об’єднуватися заради незалежності України.