У червні 1941 року нацистська Німеччина розпочала раптовий наступ на територію СРСР, і Радянська армія опинилася перед потужними ворожими силами. Попри те, що чисельністю ворог значно переважав, Червона армія тривалий час мужньо боролася, але все ж, подальші події призвели до невідворотного. Далі на kyivyes.
Оборона Києва червень – липень
22 червня 1941 року нацистська Німеччина почала раптову атаку на СРСР, завдавши нищівного удару по території країни. Важливо зазначити, що чисельність армії супротивника значно переважала. Радянська армія поступалася противнику в піхоті та артилерії вдвічі, а в літаках – у півтора раза. Після швидкого й агресивного просування німецьких військ, Червона армія змушена була відступати, віддаючи загарбникам ключові міста. Вже у липні 1941 року ворогом було взято місто Житомир, далі німці готувалися взяти Київ, але стикнулися з сильним протистоянням. Під командуванням генерала Потапова Радянські війська перейшли в контрнаступ. Наступальні дії Червоної армії розділили сили противника та затримали їх на позиціях ще на кілька тижнів.
Але доля Києва ще залишалася під загрозою. Друга половина липня 1941 року принесла нові бої у районі Вінниці, де Червона армія не змогла відбити атаку. Відступаючи, радянські війська відкрили пролом у фронті, куди німці миттєво ж проникли. Зазнавши поразки, радянські війська почали відступати в Умань, де зіткнулася з ще більшою загрозою: із “Уманським котлом”. До кінця липня 1941 року сили Вермахту були готові розпочати наступ на південному напрямку, дорога до Києва була відкрита.
Катастрофічне оточення
Серпень-вересень 1941 року став часом трагічних подій та катастрофи для Радянського Союзу. Після кількох тижнів наступу німецька армія “Південь” змогла захопити території від Херсона до Києва, пройшовши по течії річки Дніпро. Армія “Центр” також просувалась у напрямку Києва, захопивши місто Смоленськ. Згодом німецькі танкові дивізії також успішно перейшли Дніпро та почали брати Київ в облогу. Маршал Жуков радив Сталіну відвести сили фронту, щоб уникнути оточення та великого розгрому, але порада була проігнорована. Радянське ж командування відвело всі війська за річку Дніпро, наказавши утримувати лише столицю. Оточення Києва тривало, німецькі війська продовжували стягуватися для масштабної атаки. Ситуація ставала все більш загрозливою, адже армія Південно-Східного фронту вже вичерпала свої резерви. 9 вересня величезне кільце зімкнулося і почалося кровопролитне протистояння. Попри те, що ситуація була вже безнадійною, Червона армія все одно стояла до останнього. Крім червоноармійців, до захисту міста приєднувалися й самі мешканці міста. Все ж 19 вересня німецьким військам вдалося зайти до Києва, після чого почалися два страшні роки окупації.
Під час оборонної операції радянська сторона зазнала величезних втрат. Загинуло понад 700 тис. людей. Окрім людських втрат, СРСР незабаром втратила значні території, серед них такі міста, як: Донбас, Харків, Одеса, майже весь Крим тощо.
Причини поразки
Можливими причинами поразки Червоної армії є:
- Несподіваний удар – війська нацистської Німеччини завдали масованого удару без попереднього оголошення війни, що стало для Радянського Союзу складним викликом;
- Підготовка – Німеччина досить ретельно готувала операцію та детально все спланувала. Напроти ж, Радянська армія не мала продуманого плану та стратегії;
- Політичні репресії – перед війною в Радянському Союзі відбулися масштабні політичні репресії, що неабияк повпливало на командний склад та боєздатність армії.