Георгій Гонгадзе – український журналіст із грузинським корінням. Яскравий представник опозиційного руху, якого позбавили життя через політичні погляди. Далі на kyivyes.
На думку експертів, сміливі висловлювання видатного журналіста, які призвели до його жахливої загибелі, змінили хід української історії. Дехто вважає, що саме ця подія сприяла завершенню президентської діяльності Леоніда Кучми.
Біографія журналіста
Георгій Гонгадзе народився 21 травня 1969 року у столиці Грузії.
Дитинство хлопчика пройшло у Тбілісі, але він регулярно відвідував родичів матері, які мешкали у Львові.
У шкільні роки Георгій займався спортом та художньою діяльністю. Вищу освіту юнак здобував в Інституті міжнародних відносин. Під час навчання студенту довелося відправитися на строкову військову службу до кордонів Афганістану, де він отримав контузію. Після повернення додому Гонгадзе разом із батьком занурився у суспільно-політичну роботу.
На початку 1990-х років Георгій переїхав до Львова. Незабаром у Грузії розпочалися повстання проти першого президента, тому Гонгадзе повернувся на рідну землю. Чоловік вирішив документувати політичні злочини. У той час вийшов перший фільм Георгія під назвою «Біль землі моєї». Після цього Гонгадзе продовжив свою діяльність у ролі політичного журналіста.
У 1995 році Георгій із дружиною переїхали до Києва. Чоловіка одразу запросили працювати на телебаченні політичним аналітиком.
Два роки потому Гонгадзе створив «Центр журналістських розслідувань».
У 2000 році Георгій заснував інтернет-газету «Українська правда», у якій публікували провокативні матеріали щодо київської влади.
17 вересня того ж року журналіста Георгія Гонгадзе було вбито. Понівечене тіло знайшли через півтора місяці за 100 кілометрів від Києва.
Мотиви злочину
Одразу після зникнення Георгія Гонгадзе голова МВС України відкинув політичні мотиви ймовірного вбивства журналіста.
Згодом керівник Верховної Ради Олександр Мороз оприлюднив касетний аудіозапис, у якому йшлося про обговорення Гонгадзе у негативному контексті. У розмові було чутно голоси Леоніда Кучми (тогочасний президент), голови його адміністрації та керівників МВС і СБУ. Чоловіки обговорювали скандальні новини «Української правди», цікавилися тим, хто спонсорує Георгія Гонгадзе та пропонували різні варіанти фізичної розправи над журналістом. У відповідь на це голова МВС заявив про готовність його команди зробити все, що скаже влада. Попри великий суспільний резонанс, у 2013 році в одному з київських судів було ухвалено рішення стосовно того, що касетний запис не може бути доказом злочину. Проте переважна більшість українців була впевнена у тому, що «незручного» журналіста вбили на замовлення представників влади.
Наслідки політичного вбивства
Кілька років справа Георгія Гонгадзе не мала жодного суттєвого результату. Однак, після проголошення Віктора Ющенка президентом України, розслідування відновилися.
У 2005 році стало відомо про арешт трьох співучасників у вбивстві журналіста. Ними виявилися співробітники правоохоронних органів, яких було засуджено від 12 до 13 років позбавлення волі. Головного учасника злочину, через дії якого загинув Георгій Гонгадзе, було затримано лише у 2009 році. Вбивцею виявився Олексій Пукач – високопоставлений працівник МВС України. Його засудили до довічного ув’язнення. Чоловік зазначив, що погодиться з вироком за умови, що з ним відбуватимуть покарання Кучма та Литвин.
У тексті судового вироку було зазначено, що замовником вбивства був колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, який вкоротив собі віку у 2005 році.
З того часу відбулося ще кілька політичних вбивств, внаслідок чого виникла думка, що відкрита критика влади в Україні може бути небезпечною.
