Ця стаття про міського голову Києва Павла Павловича Демидова. Детальніше про його ранні роки, діяльність, особисте життя далі на kyivyes.
Дещо про ранні роки
Павло Павлович Демидов – міський голова міста Києва. Займав він цю посаду два роки, з 1871 року по 1872 рік та з 1873 року по 1874 рік. Народився Павло 9 жовтня 1839 року у німецькому містечку Веймар. Батька звали Павло Миколайович Демидов, був він великим підприємцем. Мати Аврора Карлівна Шернваль – світська левиця, благодійниця. До речі, Павло молодший як і вся його родина належали до найзаможнішого підприємницького роду Демидових. Освіту хлопчина здобув першочергово у стінах свого дому. Дещо підрісши, пішов навчатися на юридичне у Санкт-Петербурзький державний університет.
Діяльність Павла Демидова
Після закінчення університету, юнак відправився до столиці Франції, де продовжив навчатися та працювати при російському посольстві, незабаром його перевели до Австрії. Варто зауважити, що у 1867-х роках у Павла з’явилась дружина Марія Мещерська. Після пологів жінка померла. Ці обставини шокували Демидова, тому невдовзі чоловік знайшов утіху в релігії. На честь коханої дружини Демидов відкрив майстерню у Парижі. У 1869 році Павло Павлович Демидов переїхав до Кам’янець-Подільського, де почав працювати радником у місцевій адміністративній установі при губернаторі. Дещо пізніше Павло Павлович переїхав до Києва, де й продовжив там свою роботу. Спочатку чоловіка призначили на посаду судді, а у 1871 році – міським головою Києва.
На посади очільника міста Павло був близько року, проте у 1872 році він приймає рішення передати кермо правління своєму наступнику Густаву Івановичу Ейсману. Густав керував містом рік, після чого у 1873 році Павло Павлович повернув управління до себе. Варто зауважити, що за роки очільництва Павло Павлович Демидов немало зробив для благоустрою міста, а саме: займався відбудовою Київської міської думи, відкрив ряд навчальних закладів(училищ, шкіл, гімназій), також саме за Демилова з’явився київський водогін.
На посаді міського голови Павло Павлович Демидов був до 1874 року, після чого обійняв посаду голосного у міській думі. У 1872 році чоловік відправився в Італію, де проживав деякий час. У 1877 році повернувся до Києва та обійняв посаду надзвичайного уповноваженого від Товариства Червоного Хреста.
Варто також зазначити, що якийсь час Павло Павлович Демидов разом із сім’єю проживав у Італії, а саме у Флоренції у своєму власному маєтку Сан-Донато. За цей час чоловік чимало гарних справ зробив для місцевого населення, а саме: побудував ряд навчальних закладів, бюджетні їдальні, притулки тощо. За це громада неабияк віддячила Демидову. У 1880 році Павло прийняв рішення покинути Італію. Надалі чоловік продовжував активно працювати. Якийсь час очолював організацію “Священна дружина”, яка займалася боротьбою з революційним терором. Також був членом комісії, яка займалася питаннями євреїв, а ще був власником нижньотагільських заводів. Помер Павло Павлович Демидов досить рано 17 січня 1885 року, у віці сорока п’яти років від захворювання печінки. Останні роки життя чоловік провів у своєму другому маєтку в Італії. Поховали його у Нижньому Тагілі.
Дещо про особисте життя
Як зазначалося вище, першою дружиною Павла Павловича Демидова була княжна Марія Елімовна Мещерська. Одружилися вони у 1867 році. Проте через рік через пологи вона померла. Новонародженого сина назвали Елім. Другою дружиною стала княжна Олена Петрівна Трубецька. Познайомилися вони у Франції. Згодом одружилися та народили шість дітей, серед них: Олена, Микита, Анатолій, Марія, Аврора та Павло. Відомо, що жінка активно займалася благодійною, проте відомо й про негативну сторону. Якийсь час ходили чутки про “нечестиві зв’язки” жінки з одним архієпископом, до того ж ширилася інформація, що та навіть має дитину від нього.
Також є інформація, що Павло під кінець свого життя зустрів нове кохання Катерину Василівну Муравйовську з якою жив до своєї кончини.