Буремне 20 століття подарували Україні багато відомих особистостей, за працю і звитягу яких їх можна вважати ледь не героями. Адже десь так і було. Своєю діяльністю вони боролися за України та ставали прикладом для наслідування своїм сучасникам та наступним поколінням. Серед них багато чоловіків. Але й були жінки. І серед них особливої уваги заслуговує Олена Теліга. Далі на kyivyes.
Втеча з окупованої України
Олена Іванівна Теліга народилася 21 липня 1906 року у Московській губернії Російської імперії. Напередодні революції 1917 року дівчина разом зі своєю родиною переїжджають до Києва, тому що її батька інженера Івана Опанасовича Шовгенів запрошують на викладацьку роботу до Київського політехнічного інституту.
Попри те, що родина довгий час проживала на території Росії, вони належали до проукраїнської інтелігенції. Зокрема, підтвердженням цього є те, що в уряді УНР Іван Опанасович обіймав посаду міністра, а його син, тобто брат Олени, навіть воював у складі армії Української Народної Республіки.
У зв’язку з наближенням більшовиків до Києва у 1920 році батька Олени та ще деяких посадовців евакуюють до Польщі. Дівчинці з мамою довелося певний час жити в окупованому російською армією Києві. Це були складні і голодні часи. Олену називали “петлюрівкою”, а щоб заробити на життя вона була змушена працювати на приватних городах у селах поряд зі столицею.
Все ж Олена з мамою зуміли втекти з України. Шлях був складний та небезпечний. Вони навіть на нетривалий час потрапили під арешт. Але згодом змогли дістатися до Польщі, зустрітися з батьком, а згодом переїхати з родиною до Чехословаччини у місто Подєбради.
На чужині була широко представлена українська діаспора. Тут вона вступає на історико-філологічний факультет Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, який тоді знаходився у Празі. Згодом коло її знайомих поповнюється такими визначними українськими діячами як Євген Маланюк, Микола Сціборський, Юрій Дараган та інші.
У цей період вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком – Михайлом Телігою. Хлопець народився на Кубані і свого часу воював у складі армії УНР. Також вона починає займатися письменницькою творчістю. Завдяки цьому Теліга згодом познайомилася з ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим. Після переїзду до Варшави Олена починає писати статті до його “Вістника”.
Активна громадянська позиція та знайомство з відповідними людьми сприяють тому, що Олена все більше починає цікавиться Організацією Українських Націоналістів, яка якраз перебувала на етапі бурхливого розвитку.
Початок націоналістичної діяльності
Через кілька місяців після початку Другої світової війни Олена Теліга зустрілася з Олегом Ольжичем. Польща вже була під окупацією німців. Жінка була очевидцем тимчасово доброго ставлення окупантів до місцевого населення, але розуміла, що це є підготовкою до поступового поневолення і рабства. Ольжич на той час був не лише помітним поетом, але й досвідченим членом ОУН. Ці умови сприяли тому, що Олена Теліга вступає до лав українських націоналістів також.
Розуміючи, що війна прийде і в Україну, члени ОУН починають готуватися до відновлення Української держави.
Коли Київ був зайнятий німецькими військами, націоналісти вже були готові проводити відповідну роботу – як організаційну, так і агітаційну. У столиці активно діє газета “Українське слово”, у діяльності якої бере активну участь Олена Теліга.
Спочатку нацисти дозволяли українцями здійснювати свою культурно-просвітницьку діяльність, але згодом почалися репресії. У зоні ризику знаходилися практично усі представники української інтелігенції. На прохання товаришів покинути Україну Олена Теліга неодноразово відмовлялася.
9 лютого 1942 року націоналістка вирушила до офісу Спілки українських письменників. Тут Олену та її чоловіка Михайла схопило гестапо. Орієнтовно у 20-х числах лютого їх та ще деяких представників української інтелігенції було розстріляно у Бабиному Яру.