Немає у світі жодного українця, який би не знав, хто такий Михайло Грушевський. Вплив цієї людини на українську історію та становлення української державності величезний. Але мало хто знає історію життя цього видатного українського діяча. Його портрет зображено на 50 гривневій купюрі, а його біографія відображає всю складність і в той самий час парадоксальність становлення української державності. Далі на kyivyes.
Біографія
Михайло Грушевський народився 29 вересня 1866 році, у невеличкому містечку Холм, що знаходилось у Польському королівстві. Його родина була досить звичайною. Батько – Сергій – Грушевський працював педагогом в Переяславській та Київській семінаріях. Мати Михайла Глафіра Опокова була з родини священнослужителів, які проживали в містечку Сестринівка. В 17 років мати Михайла виходить заміж за професора Київської духовної семінарії Сергія Грушевського, якому на той момент виповнилось вже 30 років.
У 1869 році через стан здоров’я батька родина мала переїхати. Тому спочатку вони оселились в Севастополі, звідти поїхали до Владикавказу. Базову освіту Михайло отримав вдома. А вже у 1880 році його було зараховано одразу до третього класу гімназії. Поки Михайло навчався в гімназії він відкрив в собі хист до написання творів, тож свої перші оповідання, молодий хлопець вирішив надіслати до України Івану Нечую-Левицькому. Той до речі дуже схвально оцінив роботи хлопця.
Дорога до Києва
У 1886 році Грушевський написав листа – звернення до ректора університету Святого Володимира, з проханням зарахувати його на історико-філологічний факультет. Це стало головною причиною переїзду парубка до столиці. Роки навчання Грушевський згадував без захоплення, оскільки роки його навчання припали на період занепаду Київського університету. Оскільки радянська влада тільки впровадила нову освітню реформу, яка не допускала «вільних» думок українських студентів. Викладачі були стомлені постійними погрозами та гонитвами, тому більшість з них відмовлялась співпрацювати зі студентами. В університеті Грушевський потрапив під керівництво Володимира Антоновича. Завдяки йому, історичні есе Грушевського побачили світ. А на третьому курсі Михайло написав дипломну роботу «Історія Київської землі з часів смерті Ярослава Мудрого» У 1891 році цю наукову роботу було нагороджено золотою медаллю. За роки свого навчання Михайло відвідував різноманітні наукові зустрічі в Москві та Варшаві. А наприкінці свого навчання Грушевський долучився до українського руху. Антонович ввів його до київської громади, таємної організації, яка складалась виключно з патріотів України. Михайло у своїй громадській діяльності опікувався українським гуртком при київській духовній семінарії. І досить часто організовував у себе вдома таємні зустрічі семінаристів.
Львівський період життя
1894 році Грушевський переїжджає до Львова. Саме тут за рекомендацією Антоновича його призначають на посаду професора кафедри історії Львівського університету. У жовтні 1894 року Михайло зробив свій перший вступний виклад. Українська громадськість сприйняла цю подію з великим ентузіазмом. На виступі було стільки людей, що зала ледь вміщала всіх охочих почути Грушевського. Також саме у Львові Грушевський розпочав свою науково-організаційну діяльність в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Він залучав до роботи студентів та молодих викладачів. Також він редагував «Записки наукового товариства». Завдяки своїм організаторським навичкам Грушевському вдалося видати понад 100 томів записок. В цей же період свого часу Михайло знайомиться з Іваном Франко, працюючи разом вони привернули міжнародну увагу до україністики. У 1897 році Грушевського обирають головою наукового товариства. Під його керівництвом створюється статут. В його основу було покладено суто наукові настрої. Грушевський реорганізував наукове товариство Шевченка в академічну установу світового рівня.
А у 1896 році Грушевський обвінчався в церкві святого Миколая з Марією Вояківською.
Продовжуючи своє життя у Львові Михайло видав перший том своєї великої праці – «Історія України – Русі». Весь період свого перебування на Галичині Грушевський намагався триматись осторонь від політики. Але вже у 1899 році разом з Іваном Франко він входить до складу Української національно – демократичної партії, але згодом маючи велике бажання повернутись до наукової праці залишив партію.
Повернення до Києва
Революційні події, що стались в Києві в 1905 році, сильно вплинули на політику царату щодо національного розвитку українців. Саме це стало головною причиною повернення Грушевського до столиці. В 1906 році Михайло відвідав Петербург, де в ті часи знаходилась Державна дума. І взяв активну участь в діяльності Української фракції та Українського клубу. Наприкінці того ж року в Київ було перенесено редакцію «Літературно-наукового вісника». І тоді ж Грушевський опублікував в ньому роботу присвячену українському рухові. Весною 1907 року під його керівництвом в Києві було створено Українське Наукове Товариство. Згодом в Києві було створено і позапартійну організацію, яка мала назву Товариство українських поступовців. Грушевський увійшов до складу цієї організації. Його політична діяльність базувалась на принципах незалежної України.
Перша світова війна застала Грушевського в його будинку в Карпатах. Через активні бойові дії він не зміг одразу виїхати до Києва. Тому йому довелось здолати досить довгий та складний маршрут через Угорщину, Австрію і Румунію. Радянська влада не зраділа такому поверненню і була досить вороже налаштована стосовно науковця. Тож одразу було видано наказ про ув’язнення Грушевського. В листопаді 1914 року Михайла заарештували, звинувативши його в причетності до створення легіону українських січових стрільців, другим звинуваченням та підставою для арешту оголосили шпигунство. Його утримували в Лук’янівській в’язниці до 15 лютого 1915 року. Грушевський був на допиті 16 разів за цей період. Грушевського було відправлено у заслання, за власні кошти і з одним єдиним конвоїром. Йому також було заборонено займатись викладацькою діяльністю. Згодом йому було дозволено переїхати до Казані та займатись науковою роботою, але ще й досі із забороною викладання. У 1916 році Грушевський переїхав до Москви де розпочав активну громадську діяльність.
У 1917 році в Києві почалось формування Української Центральної Ради. Що цікаво, що Грушевського заочно оголосили головою УЦР. До Києва Михайла було викликано телеграмою. Тут розпочалась його велика політична кар’єра. Він намагався надати організованості українському руху, порушував питання про відродження культурного українського суспільства. А в березні того ж року виступив з вимогою надати національну та територіальну автономність Україні, аргументуючи, що саме цей крок дозволить стати Україні повністю незалежною. Грушевський брав участь у проголошенні Першого Універсалу УЦР. А вже третім Універсалом було проголошено Українську Народну Республіку.
Під час наступу більшовиків на Київ, з’явився одразу четвертий Універсал. На засіданні УЦР Грушевський висунув пропозицію проголосити УНР самостійною, вільною та незалежною державою. А вже у лютому Грушевський разом з урядом вирушив до Житомира, де добивався ратифікації мирного договору з Німеччиною, а також надання УНР військової допомоги для боротьби з більшовиками. Також на пропозицію Грушевського на засіданні Малої Ради було затверджено герб України – Тризуб. У 1918 році Михайло повернувся до Києва.
В цей період він починає активно приділяти увагу конституційному процесу України. Саме під керівництвом Грушевського розроблено і затверджено першу Конституцію незалежної УНР. Згідно з цією конституцією найвищим органом влади є Всенародні збори. Скликати їх та проводити збори мав голова, якого також мали обрати на цих зборах.
29 квітня в країні стався державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського. Грушевський перейшов у нелегальне становище. У підпіллі він продовжував займатись науковою працею, порушував питання про створення Української академії наук, але відмовився увійти до складу академії, яку було створено новою владою в Україні.
У березні 1919 року Грушевський виїхав з країни. Його смерть була спричинена хворобою. Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав в одному з санаторіїв у Кисловодську, та захворів на карбункул. Операцію з його видалення проводив лікар місцевої лікарні, який не був кваліфікованим хірургом. Помер Михайло Грушевській від зараження крові через 3 дні після операції. Його серце зупинилось о другій годині дня.