Історія української політики розповідає про легендарних жінок, які здійснювали подвиги та для багатьох були авторитетом. Одна з них — княгиня Ольга. Вона безжально і жорстоко знищувала ворогів, мудро правила Києвом, і цим самим викликала повагу до себе у інших правителів. Чим ще запам’яталася ця загадкова жінка і що вона зробила для рідного міста далі на kyivyes.
Походження княгині Ольги
Біографія княгині Ольги відома завдяки давнім київським літописам періоду XII ст. Історики стверджують, що в них часто можна побачити суперечливі відомості. Наприклад, існує 3 версії походження княгині Ольги: багато хто впевнений, що вона була простою селянкою незнатного походження. А от інші вважають, що Ольга народилася в сім’ї псковського князя. Імена батьків майбутньої княгині не збереглися. Також є третя версія. У старовинній літературі залишилися відомості про те, що Ольга має варязьке походження, яке підтверджує її ім’я. Воно походить від давньоскандинавського Helga, яке означає «свята».
У типографському літописі залишилися відомості про те, що вона була дочкою Віщого Олега. Він правив Київською Руссю та був опікуном майбутнього київського князя Ігоря. Завдяки своєму статусу він поріднився з правлячим родом, після чого видав заміж Ольгу за Ігоря. У ті роки автори літописів не збирали докладних фактів про походження та особисте життя князів, тому це до сих пір залишається загадкою. Проте в історії збереглося багато фактів про життя Ольги після смерті князя, коли вона стала правителькою Київської Русі.
Шлюб з князем Ігорем
В «Повісті минулих років» говориться про те, у 903 році Олег одружив новгородського князя Ігоря Рюриковича зі своєю донькою Ольгою. На той момент їй виповнилося 12 років. Це підтверджують Устюзький та Новгородський літописи. За легендою вони познайомилися випадково. Це сталося на переправі неподалік міста Псков. Князь Ігор любив полювати у тій місцевості. Одного разу він побачив, як на човні по річці пливла дівчина. Вона сподобалася Ігореві з першого погляду, і він зробив їй комплімент, а потім почав до неї говорити. Проте Ользі це не сподобалося, і вона йому відмовила.
Через деякий час Ігор згадав про випадкове знайомство, коли настав час обирати собі наречену. Він дізнався, що та дівчина є дочкою Олега, після чого запропонував їй стати своєю дружиною. Князь Олег погодився видати дочку заміж. Після весілля вони жили довго та щасливо. Але їхні стосунки були не ідеальними. Князю Ігореві не подобалося, що Ольга постійно втручалася у його справи, хоча невдовзі це стало його перевагою. Після того, як він покидав місто, то з упевненістю довіряв дружині керування землями.
У 50 років Ольга стала мамою. В неї з’явився син Святослав. Здавалося б, сімейне життя склалося і все гаразд. Але коли хлопчику виповнилося 3 роки, у сім’ї стався нещасний випадок. 945 року князь Ігор вирушив у похід на древлянські землі, щоб знову зібрати данину. На той раз вона була більшою, ніж зазвичай. Це дуже розлютило древлян, і вони його вбили.
Дізнавшись про це, душа Ольги була сповнена горем. Ігор був єдиним чоловіком, якого вона кохала. І вона кілька разів помститись древлянам за його смерть — наказала закопати живцем послів древлян, які запропонували їй вийти заміж за їхнього князя, і спалила древлянські поселення. Після цього Ольга довічно залишалася вірною покійному Ігореві і більше нікому не стала дружиною.
Правління княгині Ольги: який внесок вона зробила у розвиток Київської Русі?
Після смерті чоловіка княгиня Ольга почала правити Київською Руссю до повноліття свого сина Святослава. Перше, що вона змінила, — зменшила суму збору данини, яка призвела до смерті її чоловіка Ігоря. За її наказом було запроваджено «броки» (вимоги). Відповідно до них українські поселення мали здійснювати грошову та товарну виплату у спеціальних пунктах Київської області — погостах. Вони стали першими адміністративно-територіальними об’єктами Київської Русі. Також вона стежила за тим, щоб люди завжди мали прибуток та могли платити данину.
Щоб більше знати про свої володіння, вона часто подорожувала. Під час чергової поїздки княгиня Ольга видала наказ створити центр торгівлі та обміну товарами. Також вона увійшла в історію завдяки тому, що започаткувала будівництво кам’яних будівель у Києві. Першими з них був її міський палац та заміський будинок. Згодом Ольга зайнялася облаштуванням інших земель, розташованих за містом.
У період правління вона визначила не лише внутрішні та обласні, а й міжнародні кордони держави. Саме за часи існування княгині Ольги Київська Русь стала державою зі своїм устроєм.
В 957 році вона прийняла християнство у Константинополі, після чого повернулася до Києва з іконами та божественними книгами. З того часу вона займалася не лише управлінням держави, а ще й богослужінням. Наприклад, Ольга стала засновницею храму ім. Святого Миколая над могилою першого київського князя Аскольда. А ще першою в Київській Русі започаткувала свято Пресвятої Трійці.
В останні роки життя Ольга займалася вихованням онуків і багато часу приділяла богослужінню у церквах та монастирях. 11 липня 969 року княгиня Ольга померла. Її син Святослав поховав її за християнським звичаєм. Потім її мощі було перенесено ним церкву Святої Богородиці у Києві.