Одразу після створення Радянської Росії у Києві була проголошена Українська Народна Республіка. Проте спроба дистанціюватись від «братнього народу» та здобути незалежність призвела до військового протистояння. Штурм Києва більшовицькі війська розпочали 23 січня 1918 року. Після тривалих обстрілів та застосування хімічної зброї, вони увійшли до міста та влаштували в ньому жахливий терор. Більше про ці трагічні події розповідаємо у статті. Далі на kyivyes.
Підґрунтя конфлікту
У жовтні 1917 року більшовики шляхом збройного перевороту захопили владу у Петрограді та оголосили заснування Радянської Росії. Декілька тижнів потому у Києві Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. Це призвело до загострення стосунків між двома урядами, адже більшовики не збирались відпускати Україну з-під свого контролю. Натомість вони вирішили здійснити у Києві переворот, але українські військові викрили та роззброїли заколотників.
Після цього Ленін звинуватив Центральну Раду у зраді революції. У грудні влада у Києві одержала ультиматум з вимогою припинення роззброєння більшовицьких загонів та допомоги у боротьбі з Білим рухом. Центральна Рада таку «пропозицію» відхилила, що фактично стало початком війни між Україною та Радянською Росією.
Більшовики невдовзі розпочали вторгнення в Україну. Проте спочатку вони повідомили, що мають необхідність використати українську залізницю на Харківщині та Донбасі. Київська влада на це погодилась та спостерігала за подіями, сподіваючись на краще. Лише військовий міністр Симон Петлюра стверджував, що треба діяти та направив українські війська на схід для контролю залізниці. Перші бої відбулись за станцію Лозова на Харківщині.
Премʼєр УНР Володимир Винниченко відмовлявся вірити у розвиток війни та відправив Петлюру у відставку. Ба більше, за його наказом були розформовані найбільш боєздатні частини. Це мало показати готовність київської влади до компромісів та бажання мирного вирішення конфлікту.
Більшовиків такі дії не зупинили. Вони не лише не пішли з території України, а й створили Українську Народну Республіку Рад у Харкові, оголосили київську владу нелегітимною та від імені цієї «Республіки» звернулися з проханням до Москви допомогти у розв’язанні внутрішнього конфлікту.
Ціль – Київ
Тим часом новим військовим міністром УНР став Микола Порш. Він почав реорганізовувати армію, у той час, як більшовицькі війська просувались зі сходу, півночі та півдня з метою захопити Київ.
Очільником більшовицької «спецоперації» в Україні був Михайло Муравйов. Колишній царський офіцер, він був карʼєристом, готовим до співпраці з будь-якою владою. Крім того, відрізнявся хворобливою жорстокістю та виступав проти української самостійності. Коли його війська захопили Харків, то вулицями міста почав їздити броньовик із написом «Смерть українцям».
Вторгнення більшовиків сучасники порівнювали з монголо-татарською навалою. Муравйов застосовував середньовічні методи:
- у Харкові з людей здирали шкіру,
- у Полтаві священників саджали на коли,
- учасників спротиву у Катеринославі забили до смерті камінням,
- в Одесі офіцерів спалювали живцем.
За наказом Муравйова солдати розграбовували міста, а мешканці були обкладені даниною «на потреби революційної армії».
Тим часом Винниченко пішов у відставку. Український уряд стрімко втрачав підконтрольні території, більшовики наближались до Києва, а у місті відбувся заколот. Назустріч ворогові виступили 500 добровольців – студенти та курсанти. На декілька днів вони затримали більшовиків під Крутами. Цей бій став ще однією трагічною сторінкою в історії боротьби за незалежність України. Все ж, 22 січня 1918 року більшовики захопили Дарницю та Бровари, закріпившись на лівому березі Дніпра.
Штурм та захоплення Києва більшовиками
Наступного дня Муравйов наказав своїм військам штурмувати Київ. Він думав, що захопить місто за декілька годин, адже мав сім тисяч солдатів, а українська армія не нараховувала й двох тисяч. У Києві було багато колишніх офіцерів та солдатів, але практично ніхто не вірив в успіх УНР та не бажав боротись за неї.
Більшовики почали прориватись на правобережжя по Дарницькому залізничному та по Ланцюговому мостах. Однак наступ не вдався. Тоді місто почали обстрілювати далекобійною артилерією. За чотири дні Київ витримав удари понад 15 тисяч снарядів, які переважно вражали центральні райони. Потім більшовики застосували хімічну зброю та захопили мости.
Залишки армії УНР залишили Київ у ніч на 26 січня. Муравйов захопив місто та дав дозвіл солдатам грабувати його. Протягом наступних тижнів у столиці України тривав справжній терор, було вбито близько пʼяти тисяч людей. Першими розстріляли колишніх офіцерів царської армії, які намагались переховуватись у місті, потім – інтелігенцію, політиків та священників.
Врешті навіть московська влада була шокована діями Муравйова, його перевели до Одеси, згодом судили та відправили на Урал. Тим часом Ленін підписав Брестський мир, втративши частину України. Київ же залишився столицею УРСР.