Під час повномасштабного вторгнення країни-агресора в Україну, ворог планував захопити столицю за 2-3 дні, але окупанти прорахувались та зазнали нищівної поразки.
Ворог насамперед робив ставки на ракетні атаки по стратегічних об’єктах Київщини, захоплення військових аеродромів поблизу Києва (у першу чергу – аеродрому “Антонов” у Гостомелі), висадку десанту. Далі за задумом окупантів, повинно було йти швидке та глибоке проникнення колон бронетанкових підрозділів та мобільних загонів спеціального призначення, які мали б блокувати великі угруповання української армії.
Столиця мужньо дала ворогу відсіч, але якими силами вдалось зупинити ворога — далі у статті на kyivyes.
Швидкий наступ ворога
Атака з боку РФ на столицю України мала бути дуже стрімкою. Видання “New York Times” публікували отриману від ГУР таблицю запланованого просування колон російських підрозділів через опорні точки.
Першою точкою у російському плані мав бути полігон у Гомельській області. Далі ворог планував просунутись з боку Білорусі до села Черевач (Чорнобильська зона, біля річки Уж).
І врешті-решт російські війська хотіли вийти біля Іванкова, яке розташоване у Вишгородському районі біля річки Тетерів, а далі мали на меті підійти впритул до Стоянки. Маршрут від “Пальміри” до Стоянки зайняв 13 годин стрімкого просування.
Ворог всі ці 13 годин просувався танковими групами з особовим складом, вздовж цього маршруту російські війська рухалися в похідних колонах без бойового розгортання.
Більшість підрозділів, що мали проходити цим маршрутом, складалися з десантників. Це, зокрема, 104-й десантно-штурмовий полк з Псковської області, 76-а десантно-штурмова дивізія “Псковська”, а також 234-й та 237-й десантно-штурмові полки з тієї ж області.
Низький бойовий дух російських військ
Низка військових експертів неодноразово зазначали про низький бойовий дух російської армії, її надмірну централізацію, високий рівень корупції, погану розвідку та логістику. А от українські сили були добре згуртовані, адже вони розуміли, що воюють за оборону своєї батьківщини. ЗСУ при наступі на столицю мали чітку мету, на відміну від ворога.
Географія області та підірвані мости
Територіальне розташування столиці зіграло злий жарт проти окупантів. Адже свій наступ на столицю Росія розгорнула здебільшого з північно-західного напрямку.
Нікому не секрет, що саме Київська область оточена розгалуженою системою річок, а на Півночі, крім води розташовані густі ліси та болота, які взимку без сильних заморозків виявились справжньою пасткою для окупантів.
Фактично місцевість виявилась непридатною для масштабного пересування російських військ. Навіть природа була на стороні України.
Окупанти зрозуміли, що через болота та ліси техніка не пройде, тому вони почали використовувати “план Б”. Російські військові нічого кращого не вигадали, як просто йти звичайним маршрутом в бік столиці. Цей план ЗСУ розпізнали ще задовго до наступу росіян, тому наші захисники почали знищувати ворога відразу в області.
Вони підірвали стратегічно важливі мости, що унеможливило наступ на місто, розгорнувши оборонні позиції на підступах.
Українські військові, чудово орієнтуючись на місцевості, підірвали дамбу поблизу села Демидів. Це призвело до часткового затоплення села, але зупинило подальше просування ворога у цьому напрямку. Так окупанти застрягли на північ від столиці.
Однією з переломних битв на півночі стала битва за село Мощун, що стало найближчим форпостом у напрямку столиці.
Генерали повідомляли, що тримати цей форпост було надважливим завданням українських військових, адже село Мощун могло стати для ворога воротами до столиці.
Збройні сили України, як завжди, проявили дива військової майстерності. Українським захисникам вдалось втримати Мощун та не дали змоги ворогу просуватись далі. Цим самим ЗСУ змогли захистити столицю від проникнення ворога.
Опір у небі
Особливим символом боротьби стали українські винищувачі. Варто лише згадати, як авіація буквально знищувала вщент ворожі угруповання, а вся Україна називала пілотів “привидами” й з нетерпінням чекали деталей про Героїв.
Як відомо, деякі українські пілоти робили по декілька вильотів на день. Льотчики часто пропускали передпольотні перевірки та злітали зі скорочених злітно-посадкових смуг, які росіяни безперервно намагались бомбити, але українців це не зламало, наші захисники відновлювали злітні смуги за ніч.
Те, що Україна взагалі чинить опір, схоже, здивувало росіян і змусило їх змінити схему дій. Відразу після перших хвиль російські літаки стали літати в Україну рідше, а натомість Москва почала використовувати більше високоточних боєприпасів, які має в обмеженій кількості.
Неготовність ворога воювати в міських умовах
Видання “The Washington Post” інформувало, що російські загарбники програли у битві за Київ вже тоді, коли не змогли швидко захопити аеродром “Антонова” у Гостомелі. Адже, як відомо, саме аеродром мав би стати головною базою окупантів, яку б вони використовували для забезпечення продовольством та боєприпасами. Бої в Гостомелі, що затягнулися завдяки опору українських військових, не лише унеможливили отримання припасів, але й дали змогу столиці укріпитися.
Насправді хто б що не казав, але міське середовище стало однією з головних переваг українських захисників у битві за столицю. Завдяки забудовам росіяни не могли просуватись далі вглиб, адже вони були не навчені битися в місті, та й загалом станом на 2022 рік рівень їхньої піхоти вкрай низький.
Підземні сховища, метрополітен в Києві, укріплені споруди та ландшафт не дозволив би окупантам перемогти у вуличних боях. Через нестачу навичок ворога тому й було розбито в області столиці.
Люди стали перепоною для росіян
Нікому не секрет, що з початком повномасштабного вторгнення українці, як ніколи обʼєднались та спрямовували всі свої сили проти ворога. Тому українські мешканці Київщини стали перепоною для росіян, адже за ворогом стежила навіть “бабця” з села і повідомляла військовим.
В лютому-березні 2022 року до оборони Києва долучилися звичайні цивільні люди, починаючи від добровольців, які підбили останню машину російської колони на мосту в Ірпені, і закінчуючи місцевими жителями, які вели коригування вогню.
Як відомо, на початку повномасштабного вторгнення українці створили цілі кол-центри, щоб передавати інформацію нашим захисникам про російські позиції.
Звичайні громадяни України, які стали на захист своїх селищ, стали найціннішим ресурсом української армії. У мережі на початку вторгнення ширилася історія про літню жінку з Броварів, яка передавала інформацію про ворога українським захисникам.
Наші військові називали її “бабця”, і ця “бабця” повідомила, що навпроти її будинку був російський логістичний конвой. Українські військові довго не думаючи, вдарили в те місце, яке вона назвала, і знищили зброю, паливо, і ще й разом з цим усім розгрому зазнали російські солдати.
Це був влучний удар, тоді знищили понад 20 машин з паливом та озброєнням, вогонь не могли загасити цілу добу, але якимось чудом Бог зберіг її будинок, він вистояв. Це неймовірна історія про наших людей, які готові всіма силами допомагати, аби тільки вибити ворога з української землі.
Такий тотальний опір розізлив росіян і став однією з причин, чому вони почали мститися місцевому населенню, скоюючи важкі воєнні злочини у містечках навколо Києва. Але вони зрозуміли, що якщо такий опір вони зустрічають у селах та в маленьких містах, таких як Буча чи Ірпінь, де було кілька десятків тисяч жителів, то що могло їх чекати у Києві, місті з кількамільйонним населенням.
Використані джерела:
- https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vyzvoleni-regiony-materialy-do-richnyci-deokupaciyi/rik-vyzvolennya-kyyivshchyna
- https://lb.ua/blog/dmytro_lubinets/606655_boi_kiiv-vzhe_istoriya_nishchivna.html
- https://suspilne.media/274530-bitva-za-kiiv-gostomel-ta-zelenskij-so-lisivsa-v-stolici-golovne-zi-statti-the-washington-post-pro-persi-dni-vijni/