Повідомлення про нову хвилю декомунізації та деколонізації столиці наповнює стрічки новин останні роки. 6 серпня поточного року на монументі “Батьківщина-Мати” демонтували радянський герб, замінивши його на тризуб. 15 листопада поточного року демонтували пам’ятник російському поетові Пушкіну. Київська влада відзвітувала, що в столиці “усунуто з публічного простору” понад 60 меморіальних об’єктів, що нагадують про спільне минуле з Росією та СРСР. Та ж доля чекає ще на шість, серед них пам’ятник Щорсу. На жаль, чиновники не уточнюють скільки з “усунених” меморіальних об’єктів планово демонтувала місцева влада, а скільки знесено стихійно. І чи не менш цікаво, що буде з цими пам’ятниками далі? Детальніше на kyivyes.
Старт ленінопада на Бессарабській площі
У розпал Революції Гідності, а саме 8 грудня 2013 року, на проспекті Тараса Шевченка навпроти Бессарабської площі у Києві було знесено пам’ятник Леніну. Вважається, що ця подія стала початком процесу розлучення українців із ленінським минулим, названим “ленінопад”. Також заведено вважати, що саме в ході ленінопада було демонтовано всі пам’ятники “вождеві світового пролетаріату” в Україні, але це не зовсім так.
Насправді у пострадянській Україні 1991 року налічувалося близько 5500 пам’яток Леніну, з яких до грудня 2013 року збереглося 2718, тобто приблизно половина. Прокатившись Україною хвиля ленінопада лише завершила процес “розлучення”. Примітно, що Україні знадобилося 17 років, щоб позбавитися монументів червоному вождеві, який приніс стільки горя на українську землю. Двічі прикро, що як мінімум половину пам’яток стихійно зніс народ, а не планово демонтувала влада.
Але не це найсумніше. 8 грудня 2023 року зносу Ілліча на Бессарабці виповниться 10 років, але місце “дідуся Леніна” в центрі столиці досі вакантно, ні київська влада, ні кияни так і не вирішили, а хто буде на постаменті замість червоного вождя.
Музей тоталітаризму, якого у Києві немає
Не менш цікаво куди подівся Ілліч із Бессарабки? Якою є доля Пушкіна з Берестейського проспекту, куди вирушить пам’ятник Щорсу?
Адже в європейських країнах, зокрема державах Балтії та колишнього “соціалістичного табору”, є практика створення музеїв тоталітаризму просто неба. Експозиції цих галерей наповнені радянсько-імперськими експонатами, демонтованими з вулиць та проспектів.
Ідея створення подібної виставки озвучується у столиці вже кілька років. Ще у 2015 році столичний музей тоталітаризму хотіли відкрити на території Національного “Експоцентру України” (колишня ВДНГ), а також у Музеї народної творчості та архітектури у Пирогові під Києвом. При цьому 2016 року мер столиці розпорядився демонтовані пам’ятники звозити на один із відкритих майданчиків в аеропорту “Київ” (“Жуляни”).
А ось радянську зірку, демонтовану 4 листопада 2023 року з обеліска на Галицькій площі відправили на зберігання до Державного музею авіації ім. Антонова.
Цікаво не лише, де нині демонтовані пам’ятники, а й хто за них відповідає, на чиєму балансі ці експонати, чи доживуть вони до створення музею тоталітаризму у столиці України?