Оборона Києва

У липні 1941 року німецькі війська групи армій «Південь» під командуванням фельдмаршала фон Рундштедта підійшли впритул до Києва. Гітлерівська операція «Барбаросса» передбачала стрімке захоплення ключових міст Радянського Союзу. Київ був важливим стратегічним центром, де зосередилася велика кількість військової техніки, продовольства та промислових підприємств. Захоплення Києва відкривало гітлерівським військам дорогу на південь – до Криму та Донбасу. Далі на kyivyes.

Створення оборонних рубежів

Перші дні війни кардинально змінили життя Києва. 200 тисяч киян пішли добровольцями на фронт. Майже все громадянське населення вступило до народного ополчення. 160 тисяч киян, у тому числі жінок та дітей, працювали над створенням оборонних споруд. Люди будували протитанкові рови, окопи та довготривалі вогневі точки. Від їхніх зусиль залежало, чи Червона Армія зможе укріпитися на підступах до Києва і затримати противника.

11 липня 1941 року розпочалися бої за Київ. Радянські війська чинили запеклий опір німецько-фашистським загарбникам. Протистояння тривало 72 дні. Блискавичне захоплення міста не відбулося.

Перші зіткнення та стратегічна ситуація

У 20-х числах липня танкова дивізія Вермахту почала форсувати річку Ірпінь та спробувала увірватися до Києва. Коли це не вдалося, німецькі війська вирішили обійти Київ з півночі та півдня, але на підступах до міста їхнє просування зупинили контрудари радянських військ, якими командував С. М. Будьонний. Радянські війська зазнавали великих втрат і поступово відступали. 10 серпня фашисти прорвали оборону і зайшли до південно-західних передмість, але були зупинені сильним опором і змушені були відступити.

Гітлер насамперед хотів захопити Крим, промислові райони Донбасу та заблокувати шляхи, якими постачали кавказьку нафту. В цьому випадку величезна економічна частина ресурсів та важливі шляхи постачання потрапляли у його руки. Він направив більшу частину військ з армії «Центр» для посилення армії «Південь». Це одразу змінило розклад сил. Південно-Західний фронт Червоної армії опинився під загрозою розгрому.

Київський котел

Сталін вважав, що пріоритетом для Гітлера є Москва, та основні сили кинув на її захист. Наприкінці серпня 1941 року захисники Києва опинилися в критичній ситуації, підкріплення не було, війська були розбиті та майже оточені. Вони продовжували відчайдушно боротися і пробували прорвати кільце. Незадовго до цього маршал Будьонний, усвідомлюючи найважчий стан своїх військ, вимагав від вищого командування дозволу відійти від Києва. Дозволу він не отримав, натомість був отриманий наказ не здавати місто, а маршал був відсторонений від командування. 15 вересня радянські війська опинилися у повному оточенні. З понад 500 тисяч солдатів, які захищали Київ, вирватися з оточення змогли близько 20 тисяч.

26 вересня 1941 року оборона Києва трагічно закінчилась. Залишки підрозділів Червоної армії були розгромлені та взяті в полон.

Великі втрати та здача Києва призвели до втрати майже всієї Лівобережної України. Це стало найбільшою катастрофою Червоної армії. Дорогу на схід для німецьких військ було відкрито. 

Значення оборони

Не зважаючи на трагічну розв’язку, оборона Києва відіграла важливу роль у загальному ході війни. Ціною своїх життів Радянські воїни затримали на 2 місяці німецький наступ. Протягом цього часу Червона армія змогла підготуватися до вирішальних битв і вплинути на результат битви за Москву. Німецький план блискавичної війни було зірвано і почалося виснажливе протистояння на Східному фронті.

Найважливішим уроком оборони Києва стало розуміння того, що кожне місто, навіть на межі падіння, може відвернути ресурси супротивника, зірвати його плани та змінити хід усієї війни. Перебуваючи в безнадійних умовах стійкість та рішучість можуть змінити стратегічну ситуацію. Але платити за це доводиться непомірну ціну.

Оборона Києва 1941 року – це символ мужності та непереможності, свідчення сили духу та волі людей, які захищали свою землю від загарбників.

За героїзм та самовідданість у боротьбі з фашистами у 1965 році Києву було надано звання «Місто-герой». На згадку про захисників міста встановлено пам’ятники та меморіали, які зберегли пам’ять про тих, хто ціною свого життя зупинив ворога.