За часів Радянського Союзу керівництво українською столицею здійснювала Київська міська рада депутатів трудящих. На чолі структури був виконавчий комітет. Протягом майже 70 років цей орган очолювало багато державних діячів. Деякі з них залишили помітний слід в історії Києва завдяки вагомому внеску в його відбудову та розвиток. Далі на kyivyes.
Від бідняка до голови виконкому
Після звільнення Києва у 1943 році на плечі місцевої влади та жителів міста було покладено велику відповідальність – відбудувати українську столицю. Спочатку на чолі цієї роботи став Федір Макієнко, який обіймав посаду голови виконавчого комітету у 1944-1946 роках. Попри негативну оцінку його трудової діяльності, зважаючи на участь в організації Голодомору, він заклав основу для майбутньої відбудови міста.
З 2 лютого 1946 року на посаді очільника Києва його замінив Федір Кузьмич Чеботарьов.
Новий голова не був корінним киянином. Федір Кузьмич народився 15 червня 1904 року на Луганщині. Його батьки були бідними селянами. Тому майбутньому державному діячу довелося з малих років важко працювати.
Перші гроші Чеботарьов почав заробляти як учень та підмайстер на заводі з виготовлення черепиці. Та бурхливі революційні роки не залишилися поза увагою хлопця. Він бере участь у громадянській війні та у віці 15 років вступає до РКП(б).
З 1924 року Федір Кузьмич працює на шахті у Кривому Розі. Роботу йому вдається поєднувати з навчанням. У 1931 році Чеботарьов закінчує Київський хіміко-технологічний інститут. Одночасно він здобуває ще одну освіту у Військово-технічній академії імені Дзержинського, яка знаходилася у Ленінграді.
Два дипломи про вищу освіту та активна участь у становленні радянської влади допомагають молодому чоловіку у 29 років стати директором Київського електромеханічного комбінату. Згодом його переводять на керівні посади на завод “Арсенал”.
У 1937 році Федір Кузьмич зміг приміряти на собі дві ще більш високі керівні посади – спочатку першого секретаря Кіровського районного комітету КП(б)У міста Києва, а потім і директора заводу “Арсенал”.
Під час Другої світової війни Чеботарьов перебував в евакуації на Далекому Сході.
Повернувшись в українську столицю, Федора Кузьмича призначають головою виконавчого комітету місцевої ради. Протягом двох років роботи на новій посаді Чеботарьов активно опікувався відбудовою Києва.
Після звільнення з посади Федір Кузьмич продовжує обіймати керівні посади як на рівні міста, так і республіки. Зокрема, певний час він був депутатом Верховної Ради УРСР.
Помер Федір Кузьмич Чеботарьов 19 січня 1985 року у місті Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Участь у відновлені столиці
Серед об’єктів, які необхідно було відновлювати після звільнення Києва, було багато освітніх закладів. Одним з таких був Київський взуттєвий технікум. Зважаючи на необхідність розбудови навчального закладу, тодішній голова виконкому Київської міської ради депутатів трудящих, депутат Верховної Ради УРСР Федір Кузьмич Чеботарьов у березні 1947 року ухвалив рішення виконавчого комітету Київської міської ради “Про відвід земельної ділянки Київському взуттєвому технікуму”. У вересні 1955 року освітній заклад перейшов у нову споруду по вулиці Івана Кудрі, 29 та отримав нову назву Київський технікум легкої промисловості.
З часом ця освітня установа зазнала чергового перейменування. Нова назва: Київський фаховий коледж прикладних наук. Цікаво те, що через десятки років після відновлення навчального закладу її директоркою стала докторка технічних наук Ганна Володимирівна Щуцька. Дідом цієї жінки був саме той очільник столиці, який сприяв відновленню роботи технікуму – Федір Кузьми Чеботарьов.
