Ратуша у місті в часи Середньовіччя мала досить велике значення. Вона була показником того, що місто вийшло на новий рівень, досягло демократії у керівництві та правовому устрої. Київ був нічим не гіршим, тому місто теж мало свою ратушу, яка прикрашала Контрактову площу. Далі на kyivyes.
Перша ратуша
Ратуша у Києві з’явилася на початку XVI сторіччя на Подолі, який в той час був адміністративним центром міста, тому і не дивно, що побудували ратушу саме там. Її будівництво пов’язане з наданням Києву магдебурзького права – концепція, яка виникла наприкінці ХІІІ сторіччя у Німеччині, місті Магдебург. Сутність його була в тому, що місто звільнялося від феодально-власницької системи управління, а також у створенні міського самоврядування. Ратуша в Києві була будинком міської влади, місцем, де розташовувався Київський магістрат – орган міського самоврядування, який був створений для керування містом за всіма статутами Магдебурзького права (у зв’язку з чим друга назва Київської ратуші – Будинок Київського магістрату).
На початок XVI сторіччя, дерево було основним будівельним матеріалом і, звісно ж, Київська ратуша була сконструйована саме з нього. У зв’язку з цим, вона неодноразово спалахувала та відбудовувалась, і через це процес роботи над магістратом йшов постійно.
У 1639 році в Україні працював відомий французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан, який будував чисельні замки на території сучасної України, одним із прикладів його робіт є Підгорецький замок. У своїх роботах він писав про Київську ратушу.
У 1651 році голландський художник Абрагам ван Вестерфельд намалював Київську ратушу.
У 1697 році на місці старої дерев’яної ратуші було зведено муровану споруду, але, на жаль, вона згоріла у 1718 році.
Друга ратуша
У 1737 році на місці згорівшої ратуші було збудовано нову. Вона була двоповерхова та зведена з каменю. Головний корпус великої будови Київського магістрату ґанком виходив на фонтан “Феліціал”, який пізніше переназвали на “Самсон” (один із найдавніших фонтанів у Києві, який розташований на Контрактовій площі. На даху альтанки над фонтаном у XVII сторіччі встановлено сонячний годинник). На вежі Київської ратуші було встановлено “дзиґар” (годинник), а також горельєф (високий рельєф, який виступає над площиною фону) архангела Михаїла, який на зображенні списом проколює змія. На вершині встановлена статуя грецької богині правосуддя – Феміди.
Цікавим фактом було те, що на балконі верхнього ярусу ратуші тричі на день грали 4 сурмачі. Вони виходили зі сходом сонця, опівдні та ввечері, на заході сонця. Вечорами на терасі чи на площі грали музиканти. В будівлі розташовувалися управлінська зала, цехове приміщення та дві зали для святкувань, в яких розташували грамоти, на яких були зазначені права та привілеї міста. Також там знаходилися скарбниця, архів та, звісно ж, підвал, де були зброя цехової поліції.
15 січня 1798 року було проведено перші контракти, також такими ж подіями відзначилися 1799 рік та 1800 рік. У Київській ратуші проходили святкування, міські церемонії та інші важливі події.
У 1811 році в Київській ратуші трапилася масштабна пожежа. Кінець Київському Будинку магістрату прийшов у 1815 році, адже тоді розібрали його залишки, бо відбулося повне перепланування Подолу. Цеглу з нього використовували з метою будівництва Контрактового будинку – торговельного дому на Контрактовій площі (був яскравим взірцем класицизму в Київській архітектурі).
Після того, як ратуша була зруйнована, постійно виникали нові ідеї для її відбудови. І в СРСР, і в Незалежній Україні. Завжди були різні плани: то для “Євро-2012”, то для збереження культурних пам’яток в місті, то в рамках програми “Старий Київ” чи “Київ самобутній”. Але проєкти, на жаль, так і не були реалізовані, тому киянам лишається лише очікувати та не покидати надій, що Київський Будинок магістрату буде повернуто в життя.
