Іван Миколайович Салій став першим мером Києва на початку 1990-х років. Він вмів приймати сміливі непопулярні рішення, мріяв про нове для столиці та завжди був серед перших. Але не хотів домовлятися, був авторитарним, через що його головування тривало лише рік. Далі на kyivyes.
Кар’єрні сходинки
Перші професійні кроки сільського юнака з Чернігівщини Івана Салія були доволі хаотичними: він закінчив Смілянський технікум харчової промисловості, працював слюсарем на цукровому заводі. Але після армії здобув вищу освіту у Київському політехнічному інституті, вступив до лав КПРС: квиток компартії тоді допомагав досягти кар’єрних вершин.
За три роки подальшої роботи на заводі «Ленінська кузня» перспективний Салій від звичайного майстра виріс до начальника цеху. І коли йому запропонували змінити завод на кабінет партійного функціонера – майбутній голова столиці звичайно погодився. Потім посів місце першого секретаря Подільського райкому компартії в Києві.
На початку буремних 1990-х років Іван Салій швидко зорієнтувався, ставши головою Подільської районної ради народних депутатів, але також обіймав посаду першого секретаря райкому компартії, яка втрачала владу й авторитет.
Перший мер Києва. Справи та скандали
А 20 березня 1992 року Іван Миколайович став представником Президента України в м. Києві та головою Київської міської держадміністрації.
На той момент він мав репутацію міцного господарника, людини, яка знає закони влади і вміє домовлятися. Але за півроку навколо його дій виникла ціла купа скандалів: пан Салій видав декілька розпоряджень, що були в компетенції депутатів Київради. Він вважав, що цей орган не дієздатний, і намагався зосередити всю владу над столицею у Київдержадміністрації. Багато в чому він мав рацію, але методи, які обрав Іван Миколайович Салій, точно не могли призвести до бажаного результату. Президент скасував усі розпорядження свого представника.
«Очевидно і те, що я був першим і останнім керівником міста, до кабінету якого депутати Київради демонстративно заходили зі зброєю та з піною на губах», – так Іван Салій прокоментував своє протистояння з Київрадою.
Для розвитку столиці голові міста треба було надати більше повноважень, але цього не відбувалося. Салій почав тихо конфліктувати з центральними органами влади за комунальну власність Києва. Більшість непорозумінь виникла саме через те, що законів ще не існувало, деякі важливі питання ще потребували осмислення і регламентації. Іван Миколайович не хотів чекати – він прагнув діяти, навіть якщо не існувало достатньо повноважень і законів.
До речі, саме Салій ініціював вибори мера, муніципальної влади – і отримав підтримку впливових гілок влади. Але його власні позиції ослабли, Президент звільнив його за порушення дисципліни та невиконання деяких положень. Кажуть, президенту Кравчуку це рішення далось непросто: він сприймав відставку мера як поразку своєї команди.
Плюси й мінуси діяльності
Салій виступав за більш активну зміну форм власності, приватизацію підприємств, торгівлю власністю і землею – але для цього ще не існувало законів.
Він був впевнений, що треба залучати іноземних інвесторів до розбудови столиці. Дещо він встиг зробити: запросив французьких забудовників для зведення 4-зіркового готелю. Але його відставка поставила хрест на цих питаннях, що були позитивними для розвитку столиці.
Салій був впевнений, що голова міста – господарник, він не повинен бути партійним. Але при цьому його схиляло в бік нерозбірливості: він вів справи з Павлом Лазаренком та Юлією Тимошенко, і першому меру столиці весь час на це нарікали.
Після своєї відставки Салій не зник: буквально відразу став префектом Києво-Могилянської академії, співзасновником якої він був. Та й тут не затримався, бо знову впровадив речі, що не були регламентовані уставом закладу.
Далі він змінив багато різних місць, але завше був при владі. Критикував наступних мерів столиці, але зголосився на посаду заступника мера Олександра Омельченка. Треба додати, що майже усі наступні голови міста цінували розум та сміливі пропозиції Салія. В нього було чому повчитися, його ідеї захоплювали та надихали.
В останні роки Іван Миколайович писав мемуари про свою діяльність та перші роки української державності. Восени 2020 року його не стало. І здається, якщо Салій обійняв посаду мера трохи пізніше, то встиг би зробити набагато більше корисного та інноваційного для столиці та киян.