Аналізуючи історію України за часів Радянського Союзу, стає зрозуміло, що оцінювати деякі події та їх учасників дуже складно. З одного боку, державні та громадські діячі робили багато корисного для забезпечення добробуту населення. Але водночас вони були безпосередньо пов’язані зі злочинами проти людей та проявів самовизначення української нації. Далі на kyivyes.
Життєпис учасника жорсткої колективізації
В період СРСР Київську міську владу очолювало багато діячів. Хтось з них це справжні господарники, що, зокрема, було наслідком їх попередній професійній діяльності. Але є й такі голови виконкомів Київської міської ради, хто мав за спиною багато скелетів. Таким без сумніву був Федір Васильович Мокієнко.
Майбутній державний діяч народився 19 березня 1910 року в місті Кобиляки на Полтавщині. За походженням він ідеально підходив ідеями того часу. Його родина була робітниками. Та й сам він починав свою трудову діяльність на заводі. Ймовірно, що сильний характер та віра в комуністичні ідеали допомогли йому досить швидко переключитися на комсомольську роботу. А у 21 рік він взагалі стає членом ВКП (б). Хороший стрибок у кар’єрі молодого хлопця.
Незабаром Сталін дає старт своїй безжальній колективізації, яка спричиняє Голодомор. Юного та завзятого комуніста відправляють проявити себе у боротьбі проти працьовитих українських селян. Уповноважений з питання колективізації у Смілянському районі Черкащини та Ставищанському районі Київщини був безжальним до свого народу. Результатом його партійної роботи були насильство, голод та смерть жителів тамтешніх сіл.
Та Федору Мокієнку було байдуже до доль тисяч людей. Його кар’єра отримала нові перспективи. У 1934 році цей діяч закінчує навчання у Київському хіміко-технологічному інституті. Після цього він працює на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, а потім йому довіряють очолити будівництво Спиртотресту в Києві. Вкінці 1930-х років він максимально близько наблизився до міської влади в українській столиці. Аж поки напередодні вторгнення німців на територію СРСР його не призначають секретарем Київського обласного комітету КП(б)У по машинобудівній промисловості.
З початком німецько-радянської війни він починає займатися керівництвом будівництва укріпрайону Києва та аеродромів для військових потреб. Після кількох років роботи поряд з військовими його відкликають назад до партійної роботи. У 1943 році Федір Мокієнко працює другим секретарем Київського міського комітету КП(б)У, а у червні 1944 року стає головою виконавчого комітету Київської міської ради. На період його перебування на посаді припадає початок відбудови Києва.
За два роки його звільняють з посади, але Федір Мокієнко й далі перебуває на керівних посадах.
Помер 25 серпня 1988 року в Києві.
Участь у відновленні столиці
Попри своє страшне комуністичне минуле, Федір Мокієнко зробив досить помітний внесок у початок відновлення української столиці. Чисельність населення Києва зросла з 250 тисяч до 472 тисяч осіб. І це лише за півтора року.
Сучасники згадують його як досить жорстокого керівника. При ньому було відновлено каналізаційні колектори на Хрещатику, розчищено місто від руїн та підготовлено територію для нової забудови.
Щоб збільшити продуктивність праці, пропонував навіть платити “добровольцям”, які були залучені у розбиранні завалів.
Велику ставку робило тоді радянське керівництво на відновленні головної вулиці міста. Мокієнко підтримував заклики Хрущова щодо того, щоб на “добровільних” роботах з розчищення Хрещатика не було натовпу, а люди працювали ефективно та послідовно. Тому кількість людей, які були залучені до робіт на головній вулиці, було обмежено до 1000 осіб. Всі вони були забезпечені необхідними інструментами.