Київ побачив безліч очільників як добропорядних, так і не дуже. Ця історія про київського голову Густава Івановича Ейсмана, який був авторитарним керівником, але попри це заради справи не шкодував ані сил, ані енергії, ані власних коштів. Далі на kyivyes.
Період становлення
Густав Іванович Ейсман – професор, київський міський голова. Народився Густав в Києві, але сам за походженням німець. Хлопчина зростав у заможній родині. Батько Йоганн Сигізмунд Ейсман був відомим міським аптекарем, мав дуже великі статки, тому займався будівництвом та купівлею найкращих садиб столиці. У своїй колекції Йоганн мав новобудову на Хрещатику, проєкт якої розглядав та погоджував сам цар Микола І, також вишуканий триповерховий будинок, де, після сучасної реконструкції, розміщується Дипломатична академія. Загалом, подібних маєтків у чоловіка було чимало, успадкувати які мав його син Густав Ейсман. Для управління такими статками потрібна була неабияка правова обізнаність, тому хлопець вступив до Київського університету, де здобув юридичну освіту, через два роки вже став магістром. Згодом Ейсман очолив університетську кафедру історії російського законодавства та паралельно обіймав посаду секретаря юридичного факультету.
Після смерті батька, Густав звільнився з університету та зайнявся спадщиною. Але ця справа не задовільняла Ейсмана, чоловіку хотілося чогось більшого. Звідси і почалися його прояви як громадського діяча.
На посаді мера
Розпочав свою роботу Густав Іванович Ейсман у старій міщансько-купецькій міській думі, де і проявив себе як гарний діяч. Вже у 1871 році почала діяти нова Київська дума, яка відразу ж обрала Густава членом міської управи з керування будівними справами, але незабаром чоловік все ж залишає цю посаду. Втім, наступного року звільняється місце мера, і за рішенням Київської думи новим міським головою стає Густав Іванович Ейсман. Але очолював місто чоловік не довго через проблеми зі здоров’ям, які були викликані трагічними сімейними обставинами. Трагічні події були пов’язані зі старшою дочкою Ейсмана, до якої одного разу почав залицятися офіцер Леонтій Смородинов. Батько був категорично проти цього, адже вважав, що хлопець хоче попросту нажитися. Попри заборони, донька все ж таємно одружилася. Згодом вона завагітніла та народила доньку, але через складні пологи померла. Після цих подій Леонтій покінчив життя самогубством, зістрибнувши з мосту. Тоді Густав і зрозумів, що помилявся щодо свого зятя. Тоді побитий горем Ейсман взяв на себе обов’язок піклуватися про осиротілу онуку.
Вже у 1875 році розпочалися нові вибори, і Міська дума знову обрала на посаду голови Густава Ейсмана, але через душевні рани та переживання він відмовився. Лише у 1879 році чоловік все ж повернувся та продовжив керувати містом аж до своєї смерті.
Густав Іванович Ейсман був досить авторитарним мером, завжди наполягав на своїй думці та не любив заперечень. Але попри це, був справедливим, та заради справи не шкодував ані особистого часу, ані власних коштів. Сучасники ж згадували про Ейсмана як про гарного мера, який не використовував посаду задля власної наживи, а навпаки невпинно працював на благо міста. Ейсман навіть відмовлявся від власної зарплатні, адже її не потребував. Накопичені ж кошти використовувалися для благодійних цілей. Подібних ситуацій було безліч.
Але особливо запам’ятався містянам Густав Ейсман завдяки створенню кредитування. Саме від був одним з ініціаторів створення Товариства взаємного кредиту, основна мета якого полягала у забезпеченні містян дешевим кредитуванням. З 1871 року по 1879 рік Густав Іванович керував справами товариства та відігравав там провідну роль.
Помер міський голова Густав Іванович Ейсман 11 квітня 1884 року в Києві. Поховали очільника на Байковому кладовищі. Чисельне майно покійного спадкоємці чесно розподілили між собою згідно з його волі.